Коли поміщиця-інститутка здійняла руку на бабусю-кріпачку та Устину, Прокіп без вагання її зупиняє, схопивши за руки; “Годі, пані, годі!.. Цього вже не буде! Годі!” Пан-ліберал такі дії Прокопа розцінює як замах на життя поміщиці і віддає його у москалі, Прокіп “не пручався, сам руки простяг, ще й всміхнувея”, бо знав, що гірше за кріпаччину нема нічого на світі, а на солдатчину дивився як на тимчасове лихо.
Коли поміщиця-інститутка здійняла руку на бабусю-кріпачку та Устину, Прокіп без вагання її зупиняє, схопивши за руки; “Годі, пані, годі!.. Цього вже не буде! Годі!” Пан-ліберал такі дії Прокопа розцінює як замах на життя поміщиці і віддає його у москалі, Прокіп “не пручався, сам руки простяг, ще й всміхнувея”, бо знав, що гірше за кріпаччину нема нічого на світі, а на солдатчину дивився як на тимчасове лихо.
Объяснение: