Вірш «ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА...» входить до збірки «Земне тяжіння». У ньому В. Симоненко очищує від бруду, підносить з болота розтоптану в роки сталінського свавілля людську гідність. Наче нічого нового, невідомого читачеві не говорить поет. Але він здатний перевернути душу, примушує замислитися над таким простим і водночас складним запитанням:
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Поезія має глибокий філософський підтекст. Людина повинна знати, що вона не бездушний гвинтик. Саме людина створює цей світ, і вона має про це пам’ятати, шанувати свою гідність. Вона повинна усвідомлювати, що має право на свободу, на визнання своєї людської гідності, на можливість жить так, як вона хоче, і, звичайно, право на щастя. Людина — це цілий світ. Вона особлива, неповторна особистість:
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Вірш спонукає замислитись кожного: чи так я живу? Чи гідний я високого імені Людини? Що слід зробити, аби залишити по собі добру пам’ять,
Вірш «ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА...» входить до збірки «Земне тяжіння». У ньому В. Симоненко очищує від бруду, підносить з болота розтоптану в роки сталінського свавілля людську гідність. Наче нічого нового, невідомого читачеві не говорить поет. Але він здатний перевернути душу, примушує замислитися над таким простим і водночас складним запитанням:
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Поезія має глибокий філософський підтекст. Людина повинна знати, що вона не бездушний гвинтик. Саме людина створює цей світ, і вона має про це пам’ятати, шанувати свою гідність. Вона повинна усвідомлювати, що має право на свободу, на визнання своєї людської гідності, на можливість жить так, як вона хоче, і, звичайно, право на щастя. Людина — це цілий світ. Вона особлива, неповторна особистість:
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Вірш спонукає замислитись кожного: чи так я живу? Чи гідний я високого імені Людини? Що слід зробити, аби залишити по собі добру пам’ять,