Повість-казка це жанр літератури, в якому фантастичні світи, події та герої в той же час відображають особливості та правила світу реального.Звісно,від цього визначення стає зрозуміло,що «Місце для дракона»це повість-казка.Добро і зло у повісті Юрія Винничука помінялися місцями: люди стали потворами, а дракон Грицько більше людина, ніж мешканці галицького князівства Люботин, де відбуваються події. Читаючи твір, ми розуміємо, що автор, змальовуючи персонажів, використовує алегорію. Алегорія б двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями. Власне, в образах дракона та пустельника показані порядні люди, які не чинять зла, а роблять все для того, щоб світ став кращим. Змальовуючи образ князя, автор нагадує нам, якими не треба бути, а також указує на особистостей, яких треба уникати.
Вважаю, що всі ми бачили у своєму житті й людей, схожих за характером на дракона Грицька, а також подібних до люботинського володаря чи на дбайливого пустельника. Мені хотілося б, щоб доля давала нам більше зустрічей із «драконами» та «пустельниками», а не з підступними «князями
Повість-казка це жанр літератури, в якому фантастичні світи, події та герої в той же час відображають особливості та правила світу реального.Звісно,від цього визначення стає зрозуміло,що «Місце для дракона»це повість-казка.Добро і зло у повісті Юрія Винничука помінялися місцями: люди стали потворами, а дракон Грицько більше людина, ніж мешканці галицького князівства Люботин, де відбуваються події. Читаючи твір, ми розуміємо, що автор, змальовуючи персонажів, використовує алегорію. Алегорія б двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями. Власне, в образах дракона та пустельника показані порядні люди, які не чинять зла, а роблять все для того, щоб світ став кращим. Змальовуючи образ князя, автор нагадує нам, якими не треба бути, а також указує на особистостей, яких треба уникати.
Вважаю, що всі ми бачили у своєму житті й людей, схожих за характером на дракона Грицька, а також подібних до люботинського володаря чи на дбайливого пустельника. Мені хотілося б, щоб доля давала нам більше зустрічей із «драконами» та «пустельниками», а не з підступними «князями