Наприкінці поеми «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» рядками«Обніміте ж, брати мої, найменшого брата – нехай мати усміхнеться, заплакана мати» Т. Шевченко звертається до

Це послання до певних суспільних кіл, «земляків», національної , дворянської інтелігенції