Я дуже люблю гуляти в осінньому парку. Ще недавно він був зелений, та минуло літо і осінь заграла золотистими кольорами. Під ногами шарудить листя, жовте, багряне. Іноді в ньому ховаються темно-коричневі каштани, що падають з дерев. Йду по алеї. Обабіч біліють айстри, як зграйка качок. Так і хочеться нахилитися, згорнути докупи кілька квіток і глибоко вдихнути солодкуваті пахощі. Усі до одної білі. Не чутно вже веселого щебету птахів. Багато з них відлетіло на південь. В осениу мене теж, як і у природи, тихий, спокійний, трохи сумний настрій. Осінне повітря стае чистим і прозорим, неначе кришталь. Листя змінюе свій звичний колір на різнобарвний букет, ніби кожне дерево одягае свою сукню. Я люблю в такі сонячні та теплі дні блукати по килиму з листя. Слухати його шелест і намагатися здогадатися що воно нашіптуе мені.
Під ногами шарудить листя, жовте, багряне. Іноді в ньому ховаються темно-коричневі каштани, що падають з дерев.
Йду по алеї. Обабіч біліють айстри, як зграйка качок. Так і хочеться нахилитися, згорнути докупи кілька квіток і глибоко вдихнути солодкуваті пахощі. Усі до одної білі.
Не чутно вже веселого щебету птахів. Багато з них відлетіло на південь.
В осениу мене теж, як і у природи, тихий, спокійний, трохи сумний настрій. Осінне повітря стае чистим і прозорим, неначе кришталь. Листя змінюе свій звичний колір на різнобарвний букет, ніби кожне дерево одягае свою сукню.
Я люблю в такі сонячні та теплі дні блукати по килиму з листя. Слухати його шелест і намагатися здогадатися що воно нашіптуе мені.