Найбільша кількість вірусу міститься в крові. Саме тому її переливання від ВІЛ-позитивного донора майже завжди призводить до зараження реципієнта (табл. 1). Також небезпечне ін'єкційне введення препаратів з крові, або користування забрудненим кров'ю медичним обладнанням (яке або зовсім не дезінфікувалося, або оброблялося з порушеннями санітарних норм та правил). Проте не лише в лікарні можна набути ВІЛ з кров'ю. Існує багато побутових ситуацій, при яких кров однієї людини може попадати на пошкоджену шкіру або слизові оболонки інших: зокрема, при спільному користуванні зубними щітками, лезами для гоління, та гребінцями (особливо з гострими зубчиками), при татуюванні та пірсингу, якщо їх роблять в кустарних умовах. Манікюр та педикюр також можуть бути ризикованим, так само, як традиційний ритуал братання (коли обидві особи навмисно роблять невеликі розрізи на шкірі та торкаються ними так, щоби їх кров змішалася). Звичайна бійка або заняття травматичними видами спорту, такими, як футбол, хокей, баскетбол, регбі та інші, також можуть призвести до зараження їх учасників: якщо обидва травмувалися з пошкодженням шкіри, і кров ВІЛ-позитивної особи потрапила на рану іншої. Тут навіть легкі подряпини можуть стати вхідними воротами для збудника.
Найбільша кількість вірусу міститься в крові. Саме тому її переливання від ВІЛ-позитивного донора майже завжди призводить до зараження реципієнта (табл. 1). Також небезпечне ін'єкційне введення препаратів з крові, або користування забрудненим кров'ю медичним обладнанням (яке або зовсім не дезінфікувалося, або оброблялося з порушеннями санітарних норм та правил). Проте не лише в лікарні можна набути ВІЛ з кров'ю. Існує багато побутових ситуацій, при яких кров однієї людини може попадати на пошкоджену шкіру або слизові оболонки інших: зокрема, при спільному користуванні зубними щітками, лезами для гоління, та гребінцями (особливо з гострими зубчиками), при татуюванні та пірсингу, якщо їх роблять в кустарних умовах. Манікюр та педикюр також можуть бути ризикованим, так само, як традиційний ритуал братання (коли обидві особи навмисно роблять невеликі розрізи на шкірі та торкаються ними так, щоби їх кров змішалася). Звичайна бійка або заняття травматичними видами спорту, такими, як футбол, хокей, баскетбол, регбі та інші, також можуть призвести до зараження їх учасників: якщо обидва травмувалися з пошкодженням шкіри, і кров ВІЛ-позитивної особи потрапила на рану іншої. Тут навіть легкі подряпини можуть стати вхідними воротами для збудника.