По всьому світу існували й досі існують багато дивних та незвичайних податків. Пропонуємо Вашій увазі переклад статті про них. Англомовний оригінал був опублікований на сайті efile.com під назвою «Strange & Unusual Taxes throughout History from Around the World». Переклад: Інна Волинець, стажер Ціни держави.
Протягом усієї історії було чимало дивних, незвичайних та незрозумілих податків. Багато з них упроваджувалися для того, щоб підвищити додаткові надходження, в той час як метою інших було сприяння соціальним змінам. Розглянемо найдивніші з них:
У стародавньому Єгипті оподатковувалась олія, і більш того люди повинні були купувати її у монополії фараона. Також було заборонено повторно використовувати попередньо придбану олію.
Pecunia non olet, або Гроші не пахнуть! – латинський вислів. Протягом І ст. н.е. римський імператор запровадив податок на сечу, який платили покупці. Сеча з громадських туалетів продавалася як основний компонент декількох хімічних процесів, наприклад, використовувалася для дублення (не зрозуміло точно як) та для прання як джерело аміаку, щоб чистити та відбілювати вовняні тоги тощо. Таким чином, із тих, хто отримав цінну сечу від збирачів, стягувався податок.
По всьому світу існували й досі існують багато дивних та незвичайних податків. Пропонуємо Вашій увазі переклад статті про них. Англомовний оригінал був опублікований на сайті efile.com під назвою «Strange & Unusual Taxes throughout History from Around the World». Переклад: Інна Волинець, стажер Ціни держави.
Протягом усієї історії було чимало дивних, незвичайних та незрозумілих податків. Багато з них упроваджувалися для того, щоб підвищити додаткові надходження, в той час як метою інших було сприяння соціальним змінам. Розглянемо найдивніші з них:
У стародавньому Єгипті оподатковувалась олія, і більш того люди повинні були купувати її у монополії фараона. Також було заборонено повторно використовувати попередньо придбану олію.
Pecunia non olet, або Гроші не пахнуть! – латинський вислів. Протягом І ст. н.е. римський імператор запровадив податок на сечу, який платили покупці. Сеча з громадських туалетів продавалася як основний компонент декількох хімічних процесів, наприклад, використовувалася для дублення (не зрозуміло точно як) та для прання як джерело аміаку, щоб чистити та відбілювати вовняні тоги тощо. Таким чином, із тих, хто отримав цінну сечу від збирачів, стягувався податок.