Мова - це джерело непорозуміння ,адже більшість з нас говорять не подумавши. Кидають гострі фрази зопалу, а потім довго жалкують про сказане. Ми маємо не тільки слухати, але й прислухатися, по-справжньому чути співрозмовника.Та намагатися висловлюватись добряче поміркувавши, чи варто взагалі щось казати?
Найголовнішого не побачиш очима, не прочитаєш у газеті та не почуєш по радіо. Найголовніше неможливо висловити жодною реплікою, не показати жестами, не зобразити намалювавши карикатуру.Найголовніше це те, що всередині, темні куточки душі та потаємні бажанння про які не чути сивої ночі, але вони лунали мільйони разів в голові .Та навіть спробувавши розповісти про них, ми не змогли б. Язик твердо німіє під керівництвом палкого серця.Не намагайтесь висловлювати те, що відчуваєте.Нехай це буде вашою власною скарбницею!
Найголовнішого не побачиш очима, не прочитаєш у газеті та не почуєш по радіо. Найголовніше неможливо висловити жодною реплікою, не показати жестами, не зобразити намалювавши карикатуру.Найголовніше це те, що всередині, темні куточки душі та потаємні бажанння про які не чути сивої ночі, але вони лунали мільйони разів в голові .Та навіть спробувавши розповісти про них, ми не змогли б. Язик твердо німіє під керівництвом палкого серця.Не намагайтесь висловлювати те, що відчуваєте.Нехай це буде вашою власною скарбницею!