Хлопчик виростав і ставав все вродливішим. Мав “біле й ніжне личко, мов вирізьблене із слонової кістки, і золоті кучері – як пелюстки нарциса, і губи – як пелюстки червоної троянди , і очі – як фіалки” . Проте краса зовнішня обернулась йому на шкоду. Хлопчик дуже зазнався і почав вважати себе кращим за всіх. День у день ставав він жорстокішим . Почав насміхатися з немічних , кривдити тварин, поводитись невдячно зі своїми рятівниками. Прогнав свою власну матір , яка прийшла жебрачкою . Всі ці погані вчинки свідчили тільки про красу зовнішню , але чарстве серце всередині. Та глузування з власної матері повернулись тим , що хлопчик втратив свою вроду. Тепер всі почали насміхатись з нього , як це він раніше робив іншим. “Це , певне , така кара за мій гріх”, – зрозумів хлопчик та й пішов шукати матір по всьому світу. Багато лиха зазнав він у тій далекій дорозі. Його черстве серце стало уважним та співчутливим до оточуючих. Так гидка врода зробила його внутрішньо красивим. Мені сподобалась казка, адже вона має радісне закінчення. До хлопчика повернулась його краса. Але тепер він вже був вродливим королем з чуйним серцем та доброю душею. Хлопчик став по-справжньому красивим.
Та глузування з власної матері повернулись тим , що хлопчик втратив свою вроду. Тепер всі почали насміхатись з нього , як це він раніше робив іншим. “Це , певне , така кара за мій гріх”, – зрозумів хлопчик та й пішов шукати матір по всьому світу. Багато лиха зазнав він у тій далекій дорозі. Його черстве серце стало уважним та співчутливим до оточуючих. Так гидка врода зробила його внутрішньо красивим.
Мені сподобалась казка, адже вона має радісне закінчення. До хлопчика повернулась його краса. Але тепер він вже був вродливим королем з чуйним серцем та доброю душею. Хлопчик став по-справжньому красивим.