Буває часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво – Оці степи, це небо, ці ліси, Усе так гарно, чисто, незрадливо, Усе, як є – дорога, явори, Усе моє, все зветься – Україна. Така краса висока і нетлінна, Що хоч спинись і з Богом говори».
