Гончарство — традиційне виробництво глиняного посуду, а також інших глиняних виробів (кахлів, іграшок, скульптур). Сьогодні найстарішими гончарними виробами є глиняні ємності, що були виготовлені 13 тисяч років тому (знайдені на острові Хонсю в Японії). Кераміка, фарфор і звичайний глиняний посуд — це продукція майстрів гончарної справи. Найпростіший посуд зазвичай виробляли з глини і після цього обпалювали. Під час правління династії Тенг у Китаї (906—618 роки до нашої ери) почали виробляти посуд з особливої білої глини, яку змішували з певними домішками. Цей посуд назвали фарфором. Це дуже цікавий матеріал, адже він може пропускати світло.Гончарі Давнього Єгипту, Персії, Месопотамії виготовляли чудовий глиняний посуд. Для прикрашання посуду давні єгиптяни використовували кольорову глазур, а перси барвисто розписували свій посуд ще в IV столітті до нашої ери. Але саме китайці створювали найгарніші твори гончарного мистецтва.Україна багата на поклади найкращих глин різноманітних кольорів — від білої та кремової до коричневої та темно-сірої. Саме це сприяло розвитку великого керамічного промислу на нашій території ще в найдавніші часи. Особливе історичне значення для української кераміки та гончарства має трипільська мальована кераміка кінця енеоліту (2500—2000 роки до нашої ери), її орнаментальні мотиви, знаки, принципи композиційного рішення суттєво вплинули на весь подальший розвиток української кераміки. Від VII століття нашої ери починається слов'янська доба у розвитку української кераміки. Уже за княжої доби (X—XIII століття) керамічне виробництво стало мистецько довершеним і перетворилося на справжній промисел, який милує око своїми творами і в наш час. Окрім посуду з витончено простою орнаментикою виготовляють також ліплені фігурки людей і тварин, предмети релігійного вжитку.
