Тему істинного мужності не можна розкрити яскравіше, ніж прикладі військової прози часів Великої Великої Вітчизняної війни. Пригадаємо час, у якому створювалися твори Твардовського і Шолохова У дивовижній країні вже тріумфувала нелюдська сталінська політика, загальний власний страх і підозрілість пробралися на усі верстви суспільства, колективізація і його наслідки зруйнували одвічну сільське господарство й підірвали кращі сили народу. Усе це накладали відбиток і літературу. Тому більшість творів довоєнної літератури зображували російський народ темним і забитим. Всякі прояви живих почуттів приймалися за крамолу.Але грянула Велика Вітчизняна війна, яка зажадала від країни напруження всіх фізичних і духовних сил. Керівництво країни розуміло, що прояви народного підйому війни не виграти. Та й саме народ, відчуваючи смертельну загрозу як своєї свободі, а й самій існуванню російської землі, від перших днів війни виявив дива стійкості і героїзму Тільки усвідомлення міцної зв'язки Польщі з Батьківщиною дало російському народу ту велику собі силу й мужність, що керували діями до кінцяЦе є виявом народної вдачі зазначалося військової літературою. У фронтових газетах з'являються твори. І Оренбурга, О.Толстого, До Симонова, А Твардовського, М.Шолохова, у яких простий російська людина, змальовується тепло і з замилуванням, оскільки самими авторами з повагою і любов'ю ставляться до мужності знає своїх героїв
