Вітер на тополі всі гілки зламав, Він, як я, у долі щастя свого питав: У ставку – лілеї, у очах – любов, А десь там над нею зорі падають знов.
Я й не знала та й Палала, палала, палала У моєму небі зірка! Падала, падала, падала Та й казали люди "гірко! ". Думала, думала, думала Збережу своє кохання, Я кажу: "Ти люби мене Вперше, як востаннє! "
Ой, вітер, мій вітер, не ламай гілок, Бо вони ж як діти, скільки ж у них думок! У ставку лілеї день і ніч цвітуть, Буду я твоєю, тільки ж ти не забудь!
Я й не знала та й Палала, палала, палала У моєму небі зірка! Падала, падала, падала Та й казали люди "гірко! ". Думала, думала, думала Збережу своє кохання, Я кажу: "Ти люби мене Вперше, як востаннє! "
Палала, палала, палала У моєму небі зірка! Падала, падала, падала Та й казали люди "гірко! ". Думала, думала, думала Збережу своє кохання, Я кажу: "Ти люби мене Вперше, як востаннє! "
Він, як я, у долі щастя свого питав:
У ставку – лілеї, у очах – любов,
А десь там над нею зорі падають знов.
Я й не знала та й
Палала, палала, палала
У моєму небі зірка!
Падала, падала, падала
Та й казали люди "гірко! ".
Думала, думала, думала
Збережу своє кохання,
Я кажу: "Ти люби мене
Вперше, як востаннє! "
Ой, вітер, мій вітер, не ламай гілок,
Бо вони ж як діти, скільки ж у них думок!
У ставку лілеї день і ніч цвітуть,
Буду я твоєю, тільки ж ти не забудь!
Я й не знала та й
Палала, палала, палала
У моєму небі зірка!
Падала, падала, падала
Та й казали люди "гірко! ".
Думала, думала, думала
Збережу своє кохання,
Я кажу: "Ти люби мене
Вперше, як востаннє! "
Палала, палала, палала
У моєму небі зірка!
Падала, падала, падала
Та й казали люди "гірко! ".
Думала, думала, думала
Збережу своє кохання,
Я кажу: "Ти люби мене
Вперше, як востаннє! "
Я кажу: "Ти люби мене
Вперше, як востаннє! "