У 1872 році у Гаврі Моне приступив до створення серії робіт, на яких було зображено порт міста. На полотнах серії художник хотів зобразити порт «під час світанку, дня, заходу, темної доби з різних позицій…»[1]
Але деякі мистецтвознавці (наприклад, Даніель Вільденштейн) схиляються до версії, що авторське датування було зроблено пізніше (під час продажу) і є помилковим, а насправді картина була створена у 1873 або в січні 1874 року з вікна готелю.[2]
Уперше картина «Враження. Схід сонця» експонувалася на першій виставці «Анонімної кооперативної спілки художників, скульпторів і граверів» («першій виставці імпресіоністів»), яка проходила з 15 квітня по 15 травня 1874 року в ательє фотографа Надара.
Назва «Враження. Схід сонця» з’явилася в останній момент перед виставкою, коли журналіст Едмон Ренуар, брат П'єра-Огюста Ренуара, який складав каталог виставки, попросив придумати більш оригінальну назву, ніж, наприклад, «Вид на гавань Гавра».[3]
Після виставки картину купує за 800 франків підприємець Ернест Ошад. Після банкрутства Ошада у 1878 році його колекцію розпродають з аукціону. За 210 франків «Враження» купує лікар Жорж Белліо. У 1957 році дочка Белліо Вікторина Доноп де Монші подарувала колекцію, яку успадкувала від свого батька, музею Мармоттан.
Картина була викрадена з музею разом з чотирма іншими полотнами Моне і двома Ренуара, але була знайдена у 1990 році. З 1991 року картина повернена в експозицію музею.[4] У роботі «Враження. Схід сонця» Моне не намагається відтворити дійсність, наслідувати природу, а прагне передати своє власне враження від неї. З точки зору академічного живопису картина груба і неохайна, фігури ледь намічені. Моне демонструє колористичний взаємозв’язок синьої води та сходу, яскраві рефлекси на вранішнім морі.
Але деякі мистецтвознавці (наприклад, Даніель Вільденштейн) схиляються до версії, що авторське датування було зроблено пізніше (під час продажу) і є помилковим, а насправді картина була створена у 1873 або в січні 1874 року з вікна готелю.[2]
Уперше картина «Враження. Схід сонця» експонувалася на першій виставці «Анонімної кооперативної спілки художників, скульпторів і граверів» («першій виставці імпресіоністів»), яка проходила з 15 квітня по 15 травня 1874 року в ательє фотографа Надара.
Назва «Враження. Схід сонця» з’явилася в останній момент перед виставкою, коли журналіст Едмон Ренуар, брат П'єра-Огюста Ренуара, який складав каталог виставки, попросив придумати більш оригінальну назву, ніж, наприклад, «Вид на гавань Гавра».[3]
Після виставки картину купує за 800 франків підприємець Ернест Ошад. Після банкрутства Ошада у 1878 році його колекцію розпродають з аукціону. За 210 франків «Враження» купує лікар Жорж Белліо. У 1957 році дочка Белліо Вікторина Доноп де Монші подарувала колекцію, яку успадкувала від свого батька, музею Мармоттан.
Картина була викрадена з музею разом з чотирма іншими полотнами Моне і двома Ренуара, але була знайдена у 1990 році. З 1991 року картина повернена в експозицію музею.[4] У роботі «Враження. Схід сонця» Моне не намагається відтворити дійсність, наслідувати природу, а прагне передати своє власне враження від неї. З точки зору академічного живопису картина груба і неохайна, фігури ледь намічені. Моне демонструє колористичний взаємозв’язок синьої води та сходу, яскраві рефлекси на вранішнім морі.