Детские годы провёл в имении Васильевке (другое название Яновщина), наведываясь вместе с родителями в Диканьку, принадлежавшую министру внутренних дел В.П. Кочубею, и в Обуховку, где жил писатель В.В. Капнист, но чаще всего бывал в имении Кибинцы, где у дальнего родственника Гоголя со стороны матери Д.П. Трощинского была обширная библиотека и домашний театр.Настоящей фамилией - Гоголь-Яновский - практически никогда не пользовался, оставив от неё только (как иногда говорят) меньшую половину. «Пяти лет от роду Гоголь вздумал писать стихи, - вспоминал публицист Г.П. Данилевский со слов матери будущего писателя. - Никто не понимал, какого рода стихи он писал. Известный литератор В.В. Капнист, заехав однажды к отцу Гоголя, застал его пятилетнего сына за пером. Малютка Гоголь сидел у стола, глубокомысленно задумавшись над каким-то писанием. Гоголя с детства восхищала родная природа и пугали люди. Даже через двадцать лет он писал одному из друзей: «Чего бы, казалось, недоставало этому краю? Полное, роскошное лето. Хлеба, фруктов, всего растительного - гибель. А народ беден, имения разорены и недоимки неоплатны… Начинают понимать, что пора приниматься за мануфактуры и фабрики; но капиталов нет, счастливая мысль дремлет, наконец умирает, а они (помещики) рыскают с горя за зайцами». В 1821 году поступил в Нежинскую гимназию высших наук.
Життя в селі до школи і після, в канікули, йшла в цілковитій обстановці українського побуту, як панського, так і селянського. Згодом ці враження лягли в основу малоросійських повістей Гоголя, послужили причиною його історичних та етнографічних інтересів; пізніше з Петербурга Гоголь постійно звертався до матері, коли йому були потрібні нові побутові подробиці для його повістей. Впливу матері приписують задатки релігійності і містицизму, до кінця життя оволоділи всією істотою Гоголя.
У віці десяти років Гоголя відвезли у Полтаву до одного з місцевих учителів, для приготування до гімназії, потім він вступив до гімназії вищих наук у Ніжині (з травня 1821 по червень 1828). Гоголь не був старанним учнем, але мав прекрасну пам'ять, за кілька днів готувався до іспитів і переходив з класу в клас, він був дуже слабкий в мовах і робив успіхи тільки в малюванні та російської словесності.
Гоголя с детства восхищала родная природа и пугали люди. Даже через двадцать лет он писал одному из друзей: «Чего бы, казалось, недоставало этому краю? Полное, роскошное лето. Хлеба, фруктов, всего растительного - гибель. А народ беден, имения разорены и недоимки неоплатны… Начинают понимать, что пора приниматься за мануфактуры и фабрики; но капиталов нет, счастливая мысль дремлет, наконец умирает, а они (помещики) рыскают с горя за зайцами». В 1821 году поступил в Нежинскую гимназию высших наук.
Життя в селі до школи і після, в канікули, йшла в цілковитій обстановці українського побуту, як панського, так і селянського. Згодом ці враження лягли в основу малоросійських повістей Гоголя, послужили причиною його історичних та етнографічних інтересів; пізніше з Петербурга Гоголь постійно звертався до матері, коли йому були потрібні нові побутові подробиці для його повістей. Впливу матері приписують задатки релігійності і містицизму, до кінця життя оволоділи всією істотою Гоголя.
У віці десяти років Гоголя відвезли у Полтаву до одного з місцевих учителів, для приготування до гімназії, потім він вступив до гімназії вищих наук у Ніжині (з травня 1821 по червень 1828). Гоголь не був старанним учнем, але мав прекрасну пам'ять, за кілька днів готувався до іспитів і переходив з класу в клас, він був дуже слабкий в мовах і робив успіхи тільки в малюванні та російської словесності.