ніхто на світі не встановив, та й не встановить точного року народження театру.
ніхто на всьому світі не сказав, та й не скаже, на якому листку календаря слід було б позначити його первісну дату.
час існування театру вимірюється небувалою за історичними масштабами мірою - часом існування самого роду людського.
день виникнення театру схований за гірською грядою давно минулих століть і тисячоліть, в глибинах найдавнішої, найбільш віддаленій від нас добу історії людства.
у золоту пору дитинства людства перші поети землі - великі грецькі трагіки, як добрі генії поезії схилилися над колискою театру. вони викликали його до життя. і вони звертали його до служіння людям, на прославлення духовного могутності людини, його нестримної сили, моральної енергії героїзму.
одним з таких геніїв був есхіл. він був поетом величезної, майже неймовірною творчої енергії. про це говорить вже одна кількість створених ним драматичних творів - чи не дев'яносто. адже в його час створити драму означало не тільки написати її, по і довести до глядача, взяти на себе всю постановку - з навчанням, хору співу і ритмічному виконанню віршованого тексту, з підготовкою акторів і сцени. але справа, звичайно, не в кількості.
до есхіла була, по суті, не драма, а щось подібне ораторії, значну частину якої складали ритуального походження славослів'я і плачі ("тренос"). при що була єдиному актора, сюжетна дія ще не досягла достатнього розвитку. воно отримало належне місце лише тоді, коли есхіл ввів другого актора. володіючи фантазією істинного поетичного генія і філософською глибиною осягнення конфліктів, есхіл, хоча і не був першим драматургом, з'явився "батьком трагедії". до нас не дійшли твори його попередників - теспіда, херіла, пратіні, фрініха, а серед збережених семи трагедій есхіла немає жодної, яка ставилася б до початкового або зовсім раннього періоду його творчості, - так що простежити становлення драми неможливо. певне уявлення про це ми можемо собі скласти з того, як поступово долається есхілом та провідна роль, яку все ще грає в деяких творах поета хор, його суцільні тренос і урочисті співи.
ніхто на світі не встановив, та й не встановить точного року народження театру.
ніхто на всьому світі не сказав, та й не скаже, на якому листку календаря слід було б позначити його первісну дату.
час існування театру вимірюється небувалою за історичними масштабами мірою - часом існування самого роду людського.
день виникнення театру схований за гірською грядою давно минулих століть і тисячоліть, в глибинах найдавнішої, найбільш віддаленій від нас добу історії людства.
у золоту пору дитинства людства перші поети землі - великі грецькі трагіки, як добрі генії поезії схилилися над колискою театру. вони викликали його до життя. і вони звертали його до служіння людям, на прославлення духовного могутності людини, його нестримної сили, моральної енергії героїзму.
одним з таких геніїв був есхіл. він був поетом величезної, майже неймовірною творчої енергії. про це говорить вже одна кількість створених ним драматичних творів - чи не дев'яносто. адже в його час створити драму означало не тільки написати її, по і довести до глядача, взяти на себе всю постановку - з навчанням, хору співу і ритмічному виконанню віршованого тексту, з підготовкою акторів і сцени. але справа, звичайно, не в кількості.
до есхіла була, по суті, не драма, а щось подібне ораторії, значну частину якої складали ритуального походження славослів'я і плачі ("тренос"). при що була єдиному актора, сюжетна дія ще не досягла достатнього розвитку. воно отримало належне місце лише тоді, коли есхіл ввів другого актора. володіючи фантазією істинного поетичного генія і філософською глибиною осягнення конфліктів, есхіл, хоча і не був першим драматургом, з'явився "батьком трагедії". до нас не дійшли твори його попередників - теспіда, херіла, пратіні, фрініха, а серед збережених семи трагедій есхіла немає жодної, яка ставилася б до початкового або зовсім раннього періоду його творчості, - так що простежити становлення драми неможливо. певне уявлення про це ми можемо собі скласти з того, як поступово долається есхілом та провідна роль, яку все ще грає в деяких творах поета хор, його суцільні тренос і урочисті співи.