Одного ранку будда бродив на самоті по берегу райського лотосового ставка. він зупинився в роздумах і раптом побачив все, що творилося на дні лотосові ставка, що доходило до самих надр пекла. там, внизу, товпилося безліч грішників. погляд будди впав на одного з них. звали його кандата, і був він страшним розбійником: вбивав, грабував, підпалював, але він зробив одну добру справу. якось в гущавині лісу він мало не наступив на крихітного павучка, але в останню мить йому стало шкода тваринки і він прибрав ногу. будда захотів винагородити розбійника за добру справу і врятувати його з безодні пекла. побачивши райського павучка, будда «підвісив прекрасну срібну нитку до зеленого, як нефрит, листу лотоса» і опустив її кінець у воду. павутинка стала спускатися вниз, поки не досягла глибин пекла, де кандата разом з іншими грішниками терпів люті муки в озері крові. раптом він підняв голову і почав вдивлятися в темряву. він побачив, як з неба до нього спускається, поблискуючи тонким промінцем, срібна павутинка, немов побоюючись, як б її не помітили інші грішники. кандата заплескав в долоні від радості. схопившись за павутинку, він почав щосили дертися вгору — для досвідченого злодія це було справою звичною. але від пекла до неба далеко, і кандата втомився. зупинившись перепочити, він глянув униз. він піднявся так високо, що озеро крові сховалося з очей, а вершина страшної голковий гори була під ногами. він радісно закричав: «врятований! врятований! ». але побачив, що безліч грішників обліпили павутинку і повзуть слідом за ним все вище і вище. кандата злякався, що павутинка може порватися і він знову потрапить в пекло, і закричав, що це його павутинка і він нікому не дозволяв підніматися по ній. і тут павутинка, до того часу ціла і неушкоджена, з розірвалася саме там, де за неї чіплявся кандата, і він полетів вниз. будда все бачив. коли кандата занурився на саме дно озера крові, будда з засмученим обличчям продовжив прогулянку.
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua