Постійне нагадування про ймовірність причинного зв’язку між переглядом фільмів жахів та деструктивною, асоціальною поведінкою глядачів, підтримує існуючі в свідомості людей сумніви й недовіру до цих фільмів, переконання щодо величезної шкоди, якої вони завдають дітям. На нашу думку, тут маємо праву з однобічним, безальтернативним і через це певною мірою патогенним програмуванням громадської думки. Закономірним результатом цього програмування є те, що, незважаючи на відсутність будь-яких арґументованих доказів, переважна більшість (понад 83%) опитаних дорослих респондентів категорично проти перегляду фільмів жахів дітьми. Однак, ми гадаємо, що громадськість неґативно налаштована на ці фільми не стільки тому, що має конкретні підтвердження їхнього шкідливого впливу, скільки через те, що переконання щодо такого впливу насаджують їй ті ж мас-медіа.
