«Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна. Нею пишалася вся округа» «У неї інша вдача – вона м’яка, не войовнича, зло в неї не тримається, вона все прощає» Бувало. після роботи,вечероми,вона, як птиця, ну так же багато співала коло хати на все село… А вишивки Олесі висіли під склом у європейських музеях: в Лондоні,в Парижі,в Мюнхені та Нью — Йорку, хоча вона про це не знала. Мати учила її всьому. Була Олеся тонкою, обдарованою натурою, тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою хорошим чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну…»
