Кохати вміє не кожен. Ми можемо ненавидіти, можемо захоплюватися, поважати, але всі знають, що найвище почуття у світі - це кохання. Роемо і Джульєтта справді кохали одне одного і їхньому щастю не було меж. Та жорсткий світ вирішив знищити їхнє щастя. Вони втратили своє почуття аж до останнього подиху. Невже, загинувши вони програли? Зовсім ні, сила їхніх почутів не згасала, а навпаки стала ще сильнішою, стала символом і примиренням для всіх. Світ жорстокий, та в деякій мірі є царством зла. Хіба могли закохані не зутріти тут опору? Кажуть, що кохання приходить з небес, а неземне ніколи не вписується в рамки світу. Той, хто оспівує кохання розкриває його таємницю: саме такі світлі почуття роблять людей кращими, вчать прощати, вчать вірності та жертовності. Як же сильно треба коати одне одного, щоб не задумуючись позбавити себе життя. Вони обидва знали, що життя в самотності гірше за смерть, тому й кохали по-справжньому, кохали до божевілля. Історія Ромео і Джульєтти є вічною, бо в ній оспіване найбільш вічне та найбільш божественне почуття - кохання. Я захоплюсь цим твором і перечитуватиму його не раз. Навіть якщо усе завешилось трагічно, але кохання не загинуло. Це головне.
