Рококо - напрям у мистецтві, своєрідно поєднує елементи просвітницької естетики і традиції французького бароко. Крім Франції було поширене в Німеччині та Італії. За найпопулярнішою версією назву пов'язують з франц. rocaille - "черепашка", невипадково завиток, що нагадує мушлю, був у числі улюблених елементів декору. Характерними рисами рококо є: 1. Відсутність эксплицитной естетичної теорії. 2. Елітарно-аристократичний характер мистецтва. 3. Відсутність релігійного компонента (на відміну від бароко), хоча риси рококо використовувалися і в декорі храмів. Спорідненість рококо з Освітою видає особливий акцент на чуттєвості, чутливості, здатності до тонкощів сприйняття естетично перетвореної дійсності, що співвідноситься з просвітницьким сенсуализмом, та концентрації на матеріально-чуттєвому. Естетику рококо стихійно створювало саме аристократичне суспільство, усвоившее ідеї просвітництва, а часто просто інтуїтивно ориентировавшееся на його основні цінності, насамперед на матеріальний, чуттєво пізнаваний світ.
За найпопулярнішою версією назву пов'язують з франц. rocaille - "черепашка", невипадково завиток, що нагадує мушлю, був у числі улюблених елементів декору.
Характерними рисами рококо є:
1. Відсутність эксплицитной естетичної теорії.
2. Елітарно-аристократичний характер мистецтва.
3. Відсутність релігійного компонента (на відміну від бароко), хоча риси рококо використовувалися і в декорі храмів.
Спорідненість рококо з Освітою видає особливий акцент на чуттєвості, чутливості, здатності до тонкощів сприйняття естетично перетвореної дійсності, що співвідноситься з просвітницьким сенсуализмом, та концентрації на матеріально-чуттєвому. Естетику рококо стихійно створювало саме аристократичне суспільство, усвоившее ідеї просвітництва, а часто просто інтуїтивно ориентировавшееся на його основні цінності, насамперед на матеріальний, чуттєво пізнаваний світ.