На початку твору Фауст — вчений, який усе життя присвятив науці та пошуку істини. На відміну від учених-схоластів, він намагається процес пізнання зробити засобом практичного перетворення світу, що є одним з просвітницьких гасел. Фауст — шановна людина: він рятував мешканців під час епідемії. В нього є учні, він — всебічно розвинена особистість, але не відчуває задоволення, відчуття, шо його життя має сенс. Фауст дійшов висновку про обмеженість людського розуму. Такий емоційний стан навіть навіває героєві думки про самогубство. Але суперечка між Богом і Дияволом у «Пролозі на Небі», їхній вибір Фауста як найкращого зразка людини для експерименту для розв’язання їхньої суперечки, поява, як наслідок цих подій, Мефістофеля в оселі Фауста, докорінно змінюють долю героя
