Професор Хіггінс — це чоловік років п'ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками на обличчі, невеликого зросту. Постійно чимось невдоволений, розлючений і на перший погляд здається невихованим. До Елізи, дикунки і неосвітченої квіткарки, спочатку ставився зверхньо. Його манера поведінки і методи "навчання" викликала у дівчини відразу. Людяність і толерантність - поняття, несумісні з Хіггінсом, тим не менше, у нього жага до знань, тож цілком негативним професора назвати не можна.
На світському рауті Хіггінс показує "світлу" сторону: вишукана мова, манери, вміння показати себе з кращого боку. Одразу після закінчення експеременту, результат якого виявився для Хіггінса цілковитою несподіванкою, він втрачає інтерес до Елізи. Байдуже, як складеться доля Елізи, парі він виграв. Тож, як ми бачимо, професор, як правило, розглядає людей виключно як засоби досягнення мети.
Професор Хіггінс — це чоловік років п'ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками на обличчі, невеликого зросту. Постійно чимось невдоволений, розлючений і на перший погляд здається невихованим. До Елізи, дикунки і неосвітченої квіткарки, спочатку ставився зверхньо. Його манера поведінки і методи "навчання" викликала у дівчини відразу. Людяність і толерантність - поняття, несумісні з Хіггінсом, тим не менше, у нього жага до знань, тож цілком негативним професора назвати не можна.
На світському рауті Хіггінс показує "світлу" сторону: вишукана мова, манери, вміння показати себе з кращого боку. Одразу після закінчення експеременту, результат якого виявився для Хіггінса цілковитою несподіванкою, він втрачає інтерес до Елізи. Байдуже, як складеться доля Елізи, парі він виграв. Тож, як ми бачимо, професор, як правило, розглядає людей виключно як засоби досягнення мети.