Світ навколо нас постійно змінюється. Вік технологій, швидкостей диктує свої правила та ритм. Та істинні цінності, ніби проміння сонця, пробиваються через панцир холодного сьогодення. Адже саме добро, співчуття, милосердя, душевне тепло, до іншим — ось що по-справжньому перетворює все навколо. Поряд з нами безліч людей, таких неповторних і різних. Деякі з них стали заручниками складних життєвих обставин чи хвороб. І піклуючись про них, роблячи маленькі добрі справи, ми робимо світ кращим, світлішим. А кожна людина — це цілий світ, і потребує не тільки нашої участі на фізичному чи матеріальному рівні, а й душевної підтримки. Тому не слід забувати й про маленькі чудеса: добре слово, посмішку, підтримку, заохочення, радість від спілкування. Моя остання поїздка в школу інтернат відкрила по-новому важливість ласкавого слова для її вихованців. Звісно всім це потрібно, та зараз хочеться розповісти про чарівність маленьких душ, які мов квіти, поступово розкриваються від теплого ставлення. Починаєш усвідомлювати, що хвилюєшся не просто за всіх, а за кожного індивідуально.
еликий хірург М. Пирогов, кардіологи М. Амосов і Л. Мала, офтальмолог С. Федоров. Хіба вони не творили своїми руками чудеса, повертаючи життя і здоров'я іноді безнадійно хворим людям? Не шкодуючи себе, віддавали всі свої знання, сили, вміння і талант людям? Все їх життя було справжнім подвигом, до останніх днСго прагнути.
Ассоль і Артур Грей - головні герої повісті-казки «Червоні вітрила», перетворюють красиву мрію в реальність. Дитинство Ассоль було важким і безрадісним. Невдовзі після народження Ассоль її мати застудилася і померла, а батько - моряк Лонгрен змушений був залишити службу і присвятити всього себе доньці. На життя він заробляв тим, що робив іграшкові моделі човнів, вітрильників, катерів. Заробіток був невеликий, але їм з дочкою вистачало. Однак відносини Лонгрена з сусідами та іншими жителями Каперни були складними. Його не просто не любили - його ненавиділи, цуралися, зневажали, і це їх відношення перейшло і на Ассоль. Жителі Каперни не могли зрозуміти і пробачити Лонгерна, який не захотів до в потрібний час крамарю Меннерсу, що став винуватцем смерті його дружини. Жителі Каперни, «не вміли любити», не змогли зрозуміти Лонгрена. Ненавидячи батька, вони стали ненавидіти і дочка. Ассоль росла наодинці, не маючи подруг і друзів. Справжньою радістю для неї було спілкування з батьком. Вона любила подовгу розмовляти з ним, допомагала йому в усьому. За характером Ассоль була спокійною, врівноваженою, трохи романтичною дівчинкою. Одного разу, коли вона відносила іграшки крамаря в місто, Ассоль зустрілася зі казкарем Еглем, який розповів їй чудову казку про білого корабля з червоними вітрилами. На цьому кораблі припливе прекрасний, хоробрий принц і відвезе її в свою казкову країну. Добра, наївна дівчинка повірила казкарю і батькові, який не став переконувати її у зворотному: «багато адже доведеться в майбутньому побачити їй не червоних, а хижих та брудних вітрил; здаля - білих і ошатних, а зблизька - нахабних і подертих».
Відповідь:
Світ навколо нас постійно змінюється. Вік технологій, швидкостей диктує свої правила та ритм. Та істинні цінності, ніби проміння сонця, пробиваються через панцир холодного сьогодення. Адже саме добро, співчуття, милосердя, душевне тепло, до іншим — ось що по-справжньому перетворює все навколо. Поряд з нами безліч людей, таких неповторних і різних. Деякі з них стали заручниками складних життєвих обставин чи хвороб. І піклуючись про них, роблячи маленькі добрі справи, ми робимо світ кращим, світлішим. А кожна людина — це цілий світ, і потребує не тільки нашої участі на фізичному чи матеріальному рівні, а й душевної підтримки. Тому не слід забувати й про маленькі чудеса: добре слово, посмішку, підтримку, заохочення, радість від спілкування. Моя остання поїздка в школу інтернат відкрила по-новому важливість ласкавого слова для її вихованців. Звісно всім це потрібно, та зараз хочеться розповісти про чарівність маленьких душ, які мов квіти, поступово розкриваються від теплого ставлення. Починаєш усвідомлювати, що хвилюєшся не просто за всіх, а за кожного індивідуально.
Пояснення:
Объяснение:
еликий хірург М. Пирогов, кардіологи М. Амосов і Л. Мала, офтальмолог С. Федоров. Хіба вони не творили своїми руками чудеса, повертаючи життя і здоров'я іноді безнадійно хворим людям? Не шкодуючи себе, віддавали всі свої знання, сили, вміння і талант людям? Все їх життя було справжнім подвигом, до останніх днСго прагнути.
Ассоль і Артур Грей - головні герої повісті-казки «Червоні вітрила», перетворюють красиву мрію в реальність. Дитинство Ассоль було важким і безрадісним. Невдовзі після народження Ассоль її мати застудилася і померла, а батько - моряк Лонгрен змушений був залишити службу і присвятити всього себе доньці. На життя він заробляв тим, що робив іграшкові моделі човнів, вітрильників, катерів. Заробіток був невеликий, але їм з дочкою вистачало. Однак відносини Лонгрена з сусідами та іншими жителями Каперни були складними. Його не просто не любили - його ненавиділи, цуралися, зневажали, і це їх відношення перейшло і на Ассоль. Жителі Каперни не могли зрозуміти і пробачити Лонгерна, який не захотів до в потрібний час крамарю Меннерсу, що став винуватцем смерті його дружини. Жителі Каперни, «не вміли любити», не змогли зрозуміти Лонгрена. Ненавидячи батька, вони стали ненавидіти і дочка. Ассоль росла наодинці, не маючи подруг і друзів. Справжньою радістю для неї було спілкування з батьком. Вона любила подовгу розмовляти з ним, допомагала йому в усьому. За характером Ассоль була спокійною, врівноваженою, трохи романтичною дівчинкою. Одного разу, коли вона відносила іграшки крамаря в місто, Ассоль зустрілася зі казкарем Еглем, який розповів їй чудову казку про білого корабля з червоними вітрилами. На цьому кораблі припливе прекрасний, хоробрий принц і відвезе її в свою казкову країну. Добра, наївна дівчинка повірила казкарю і батькові, який не став переконувати її у зворотному: «багато адже доведеться в майбутньому побачити їй не червоних, а хижих та брудних вітрил; здаля - білих і ошатних, а зблизька - нахабних і подертих».