1. Мойсей — єврейський пророк. (Він вів свій народ з єгипетської неволі сорок років через важкі випробування до нової Батьківщини — обіцяної Богом землі.)
1. Мойсей — єврейський пророк. (Він вів свій народ з єгипетської неволі сорок років через важкі випробування до нової Батьківщини — обіцяної Богом землі.)
2. Прагнення Мойсея розбудити духовні сили народу. (Він засуджує дух рабської покори, закликає народ до боротьби.)
3. Віра пророка у велич власної місії. (Мойсей розуміє, що він зуміє вивести свій народ із неволі, але потрібен час, щоб люди поступово перебороли в собі психологію рабів.)
4. Велика любов до свого народу — основна риса характеру Мойсея. (У своїх вчинках він керується не так вказівками Єгови, як почуттям великої любові. Навіть гіркі образи й приниження не викликають у ньому злоби й ненависті.)
5. Вигнання Мойсея з табору. (Знеможений і знесилений народ, втративши віру в землю обітовану, зупинився на шляху до своєї мети, почав нехтувати своїм майбутнім, думаючи лише про задоволення щоденних потреб. Під свист і крики народ виганяє Мойсея з табору.)
6. Душевні муки Мойсея. (Після вигнання Мойсей переживає внутрішню боротьбу, важкі сумніви починають охоплювати пророка щодо доцільності справи, якій він служив усе життя.)
7. Втрата Мойсеєм віри в священну ідею. (Вагання й сумніви підточують віру пророка у велику мету остаточно, за що він і був покараний Єговою.)
8. Смерть пророка. (Втративши віру, Мойсей перестає бути пророком, вмирає, не дійшовши зі своїм народом до омріяної мети.)
9. Справу, розпочату Мойсеєм, продовжують його учні. (Боротьбу за свободу, за вільну Вітчизну продовжують учні Мойсея під проводом нового вождя Єгошуа.)
ІІІ. Поєднання в образі Мойсея земного і вічного. (Образ Мойсея приваблює людство силою духу, невгасимою любов'ю до рідного народу.)
Объяснение:
II. Образ Мойсея.
1. Мойсей — єврейський пророк. (Він вів свій народ з єгипетської неволі сорок років через важкі випробування до нової Батьківщини — обіцяної Богом землі.)
1. Мойсей — єврейський пророк. (Він вів свій народ з єгипетської неволі сорок років через важкі випробування до нової Батьківщини — обіцяної Богом землі.)
2. Прагнення Мойсея розбудити духовні сили народу. (Він засуджує дух рабської покори, закликає народ до боротьби.)
3. Віра пророка у велич власної місії. (Мойсей розуміє, що він зуміє вивести свій народ із неволі, але потрібен час, щоб люди поступово перебороли в собі психологію рабів.)
4. Велика любов до свого народу — основна риса характеру Мойсея. (У своїх вчинках він керується не так вказівками Єгови, як почуттям великої любові. Навіть гіркі образи й приниження не викликають у ньому злоби й ненависті.)
5. Вигнання Мойсея з табору. (Знеможений і знесилений народ, втративши віру в землю обітовану, зупинився на шляху до своєї мети, почав нехтувати своїм майбутнім, думаючи лише про задоволення щоденних потреб. Під свист і крики народ виганяє Мойсея з табору.)
6. Душевні муки Мойсея. (Після вигнання Мойсей переживає внутрішню боротьбу, важкі сумніви починають охоплювати пророка щодо доцільності справи, якій він служив усе життя.)
7. Втрата Мойсеєм віри в священну ідею. (Вагання й сумніви підточують віру пророка у велику мету остаточно, за що він і був покараний Єговою.)
8. Смерть пророка. (Втративши віру, Мойсей перестає бути пророком, вмирає, не дійшовши зі своїм народом до омріяної мети.)
9. Справу, розпочату Мойсеєм, продовжують його учні. (Боротьбу за свободу, за вільну Вітчизну продовжують учні Мойсея під проводом нового вождя Єгошуа.)
ІІІ. Поєднання в образі Мойсея земного і вічного. (Образ Мойсея приваблює людство силою духу, невгасимою любов'ю до рідного народу.)