П’єса “Пігмаліон”, мабуть, найвідоміша і найпопулярніша з творів Бернарда Шоу. У назві п’єси впізнаємо ідею античного міфу про скульптора на ім’я Пігмаліон, який закохався у вирізьблену ним з мармуру жінку й попросив богів оживити її. Афродіта, як відомо, зглянулася над закоханим, і Галатея, так звали статую, стала його дружиною. Але ця наїва у Шоу швидше іронічна. Та й хто з героїв Пігмаліон?
Може, Хіггінс? Так, він і справді, ніби скульптор, намагається створити з вульгарної невихованої квіткарки Елайзи Дулітл справжню леді.
Він пишається своєю майстерністю вчителя мови і ладен заставитися, що й з Елайзою в нього все вийде. І Дія п’єси – це дискусія про те, що головне – походження чи виховання, при – ! родні дані чи освіта. І виявляється, що навчити мови – значить дати основи і культури. А оволодіння культурою спричиняє пробудження почуття власної гід – І ності.
Саме це відбулося з Елайзою Дулітл. Вона ще ніколи не почувалася та – і кою щасливою: її поважають, її сприймають як особистість. Це було дивне відчуття – відчути себе людиною.
Усвідомити це – щастя. Тим більше щастя це Елайза заслужила й власними зусиллями
Объяснение:
Самоповага, яку пробудило в ній виховання Хіггінса, стала стрижнем нової особистості Елайзи. Вона відчула себе рівною Хігінсу. Навіть більше того.
Елайза пробуджує людяність у своєму вчителеві. Тобто і вона виступає як Пігмаліон стосовно Хіггінса. Вона по-своєму ітворить образ людини, яка вчила її добрих манер і мови, не дуже домислюю – І чись про власну поведінку.
Таким був Хіггінс. Елайза робить його іншим – добрим, вихованим, чемним. Отож в основі п’єси гуманістична ідея про те, що виховання та освіта – творці людської особистості, і яке то щастя – відчувати себе людиною.
П’єса “Пігмаліон”, мабуть, найвідоміша і найпопулярніша з творів Бернарда Шоу. У назві п’єси впізнаємо ідею античного міфу про скульптора на ім’я Пігмаліон, який закохався у вирізьблену ним з мармуру жінку й попросив богів оживити її. Афродіта, як відомо, зглянулася над закоханим, і Галатея, так звали статую, стала його дружиною. Але ця наїва у Шоу швидше іронічна. Та й хто з героїв Пігмаліон?
Може, Хіггінс? Так, він і справді, ніби скульптор, намагається створити з вульгарної невихованої квіткарки Елайзи Дулітл справжню леді.
Він пишається своєю майстерністю вчителя мови і ладен заставитися, що й з Елайзою в нього все вийде. І Дія п’єси – це дискусія про те, що головне – походження чи виховання, при – ! родні дані чи освіта. І виявляється, що навчити мови – значить дати основи і культури. А оволодіння культурою спричиняє пробудження почуття власної гід – І ності.
Саме це відбулося з Елайзою Дулітл. Вона ще ніколи не почувалася та – і кою щасливою: її поважають, її сприймають як особистість. Це було дивне відчуття – відчути себе людиною.
Усвідомити це – щастя. Тим більше щастя це Елайза заслужила й власними зусиллями
Объяснение:
Самоповага, яку пробудило в ній виховання Хіггінса, стала стрижнем нової особистості Елайзи. Вона відчула себе рівною Хігінсу. Навіть більше того.
Елайза пробуджує людяність у своєму вчителеві. Тобто і вона виступає як Пігмаліон стосовно Хіггінса. Вона по-своєму ітворить образ людини, яка вчила її добрих манер і мови, не дуже домислюю – І чись про власну поведінку.
Таким був Хіггінс. Елайза робить його іншим – добрим, вихованим, чемним. Отож в основі п’єси гуманістична ідея про те, що виховання та освіта – творці людської особистості, і яке то щастя – відчувати себе людиною.