аціональний погляд на світ — ось від чого у своїй творчості принципово відмовилися поети-символісти, серед яких французькі майстри слова кінця XIX століття Поль Верлен, Артюр Рембо та Стефан Малларме. Навколишній світ, на їхню думку, не осягнеш розумом,не побачиш очима, пізнати сутність буття можна тільки за до відчуттів, мінливих емоцій, асоціативного мислення. І тут на перший план виходить символ, образ, за до якого можна пояснити все суще, який точно відображає те явище чи поняття, що обране об'єктом опису в художньому творі.
Асоціативне мислення, яке в символістів на першому плані, знайшло своє вираження в їхній поетичній діяльності. Вірші прихильників такого мислення часто є "розмитими", частково незрозумілими читачу (кожен-бо мислить по-своєму!), однак від того не втрачають художньої вартості. Вони змушують нас зазирнути у глибінь власної душі, викликають бурю емоцій та спогадів.
Таке враження на мене справила поезія Артюра Рембо "Передчуття", де ліричний герой у час передвечірніх сутінок перебуває в солодкому стані блаженства:
Один з м'яких, блакитних вечорів...
Колючі стебла й ніжний шовк стежинки,
І рання свіжість в оксамиті килимів...
Немає тривог, переживань, неспокійних думок. Героя охоплює відчуття невагомості, душевної наповненості. Йому солодко гуляти в блакитних сутінках, а серце "любить всіх у світі".
Зображувана пора є символом душевного умиротворення, у цей час людині варто призупинити стрімкий біг і подумати над сенсом життя.
Природними асоціаціями послуговується і Поль Верлен, якого надихнув вірш Рембо про дощ. Верлен пропонує власні асоціації, наприклад потоки води — утілення депресії та суму:
І в серці вже смуток,
І зранку дощить.
Так звідки ж взялася
Поет називає дощ приводом для безталанної душі тихо заплакати, бо сум без причини й ні від чого — наслідок душевної порожнечі, "коли не від горя і не від добра".
Однак названі асоціації є зрозумілими, вони не викликають сумнівів, між тим багато із символів, уведених у поетичні твори символістів, залишають простір для фантазій. Чого варта "Пісня найвищої башти" Артюра Рембо! Що означає башта? Розчарування? Знівечену молодість? Відмову від повсякденного? Кожен читач задумується над цим питанням, і кожен сам обирає найближчу для себе відповідь. А С. Малларме?
Образ сонця — що це? Можливо, початок нового життя, а можливо, радісне передчуття щастя. Символісти не дають читачеві єдиної відповіді, а завжди викликають у ньому роздуми про значення того чи іншого символу.
"Про неясне говорили неясно", — можна сказати про творчість Артюра Рембо, Поля Верлена, Стефана Малларме. Ці поети — вершина символізму, визнані таланти в царині асоціативного мислення. Цінність їхніх творів у тому, що читач не може бути впевнений, що він правильно зрозумів той чи інший символ, і тому він включений у творчий процес, адже сам для себе може додумати ті чи інші співставлення, асоціації, порівняння.
аціональний погляд на світ — ось від чого у своїй творчості принципово відмовилися поети-символісти, серед яких французькі майстри слова кінця XIX століття Поль Верлен, Артюр Рембо та Стефан Малларме. Навколишній світ, на їхню думку, не осягнеш розумом,не побачиш очима, пізнати сутність буття можна тільки за до відчуттів, мінливих емоцій, асоціативного мислення. І тут на перший план виходить символ, образ, за до якого можна пояснити все суще, який точно відображає те явище чи поняття, що обране об'єктом опису в художньому творі.
Асоціативне мислення, яке в символістів на першому плані, знайшло своє вираження в їхній поетичній діяльності. Вірші прихильників такого мислення часто є "розмитими", частково незрозумілими читачу (кожен-бо мислить по-своєму!), однак від того не втрачають художньої вартості. Вони змушують нас зазирнути у глибінь власної душі, викликають бурю емоцій та спогадів.
Таке враження на мене справила поезія Артюра Рембо "Передчуття", де ліричний герой у час передвечірніх сутінок перебуває в солодкому стані блаженства:
Один з м'яких, блакитних вечорів...
Колючі стебла й ніжний шовк стежинки,
І рання свіжість в оксамиті килимів...
Немає тривог, переживань, неспокійних думок. Героя охоплює відчуття невагомості, душевної наповненості. Йому солодко гуляти в блакитних сутінках, а серце "любить всіх у світі".
Зображувана пора є символом душевного умиротворення, у цей час людині варто призупинити стрімкий біг і подумати над сенсом життя.
Природними асоціаціями послуговується і Поль Верлен, якого надихнув вірш Рембо про дощ. Верлен пропонує власні асоціації, наприклад потоки води — утілення депресії та суму:
І в серці вже смуток,
І зранку дощить.
Так звідки ж взялася
Поет називає дощ приводом для безталанної душі тихо заплакати, бо сум без причини й ні від чого — наслідок душевної порожнечі, "коли не від горя і не від добра".
Однак названі асоціації є зрозумілими, вони не викликають сумнівів, між тим багато із символів, уведених у поетичні твори символістів, залишають простір для фантазій. Чого варта "Пісня найвищої башти" Артюра Рембо! Що означає башта? Розчарування? Знівечену молодість? Відмову від повсякденного? Кожен читач задумується над цим питанням, і кожен сам обирає найближчу для себе відповідь. А С. Малларме?
Образ сонця — що це? Можливо, початок нового життя, а можливо, радісне передчуття щастя. Символісти не дають читачеві єдиної відповіді, а завжди викликають у ньому роздуми про значення того чи іншого символу.
"Про неясне говорили неясно", — можна сказати про творчість Артюра Рембо, Поля Верлена, Стефана Малларме. Ці поети — вершина символізму, визнані таланти в царині асоціативного мислення. Цінність їхніх творів у тому, що читач не може бути впевнений, що він правильно зрозумів той чи інший символ, і тому він включений у творчий процес, адже сам для себе може додумати ті чи інші співставлення, асоціації, порівняння.
Объяснение:
от
Объяснение:
понятно опаздала ну лан