Анафори у вірші якщо,можно?

Объяснение:

. Анафора (грец. — виділення) — єдинопочаток; одна із стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур (Вікіпедія).

Напр.:

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно,

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш? (Тарас Шевченко, "Розрита могила")

Анафора - словосполучення "За що", яке повторюється на ПОЧАТКУ рядків.

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли пановати. (Тарас Шевченко, "Іван Підкова")

Анафора - словосполучення "Було колись", яке повторюється на ПОЧАТКУ рядків.

Повніша інформація - в Інтернеті.

2. Епіфора (грец. epiphor; — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукових сполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз — у прозі чи драмі (Вікіпедія).

Напр.:

«...Вернітеся!» — «Не вернуться! —

Заграло, сказало

Синє море. — Не вернуться,

Навіки пропали!» (Тарас Шевченко, "До Основ'яненка")

Епіфора - повторення ВКІНЦІ рядків словосполучення "Не вернуться".

Її душили, а вона живе!

Її палили, а вона живе! ("Україна")

Епіфора - повторення ВКІНЦІ рядків словосполучення "а вона живе".

Повніша інформація - в Інтернеті.

А дальше - ... те, що не знайдете в і-неті.

ІІ. По слідах аналізу сучасної поезії.