Великий російський поет О. Пушкін багато чарівних віршів присвятив реальним жінкам, які зустрічалися в його житті. Та чи не найтепліші слова сказані ним на адресу створеній його фантазією героїні роману у віршах “Євгеній Онєгін”.
Пушкінська Татьяна Ларіна з перших рядків твору вражає читача своєю винятковістю, несхожістю ні на свою молодшу сестру, ні на інших сусідських панночок, ні на свою матір:
Она в семье своей родной Казалась девочкой чужой. …Дитя сама, в толпе детей
Играть и прыгать не хотела.
Вона не бавилася з ляльками, “детские проказы ей были чужды”. їй більше до душі були таємничі оповідання, що звучали зимовими довгими вечорами в дівочій. Свої сердечні таємниці вона довіряє лише старенькій няньці – простій селянці. “Дика, печальна, молчалива, как лань лесная, боязлива”, вона почувала себе затишно серед природи, полюбляла вставати вдосвіта, щоб зустріти на балконі перші промені сонця. Ще з юних літ Татьяна уподобала читати романи, вони їй заміняли все.
Дівчина поринала в них, немов у мрійний сон.
Тож зовсім і не дивно, що її серце полонив Онєгін, такий
Великий російський поет О. Пушкін багато чарівних віршів присвятив реальним жінкам, які зустрічалися в його житті. Та чи не найтепліші слова сказані ним на адресу створеній його фантазією героїні роману у віршах “Євгеній Онєгін”.
Пушкінська Татьяна Ларіна з перших рядків твору вражає читача своєю винятковістю, несхожістю ні на свою молодшу сестру, ні на інших сусідських панночок, ні на свою матір:
Она в семье своей родной Казалась девочкой чужой. …Дитя сама, в толпе детей
Играть и прыгать не хотела.
Вона не бавилася з ляльками, “детские проказы ей были чужды”. їй більше до душі були таємничі оповідання, що звучали зимовими довгими вечорами в дівочій. Свої сердечні таємниці вона довіряє лише старенькій няньці – простій селянці. “Дика, печальна, молчалива, как лань лесная, боязлива”, вона почувала себе затишно серед природи, полюбляла вставати вдосвіта, щоб зустріти на балконі перші промені сонця. Ще з юних літ Татьяна уподобала читати романи, вони їй заміняли все.
Дівчина поринала в них, немов у мрійний сон.
Тож зовсім і не дивно, що її серце полонив Онєгін, такий