Жанр: ліро-епічна поема.
Тема: зображення морського походу запорозьких козаків під проводом Івана Підкови проти турецьких завойовників.
Ідея: уславлення мужності та героїзму запорожців та Івана Підкови.
Головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність.
Художні засоби.
Епітети: високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.
Порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в Синопу, а у Царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;
Персоніфікація: ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.
Метафора: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.
Анафора: "Було колись...", "високії ті могили...".
Гіпербола: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє», «Висипали запорожці — Лиман човни вкрили», «Кругом хвилі, як ті гори: Ні землі, ні неба».
Сталі епітети: «біле тіло», «синє море», «високі могили».
Контрасти: «Було колись — запорожці вміли пановати». «Минулося — осталися могили на полі».
Звертання: «Ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «Добре, батьку, отамане»;
Риторичне звертання: «Грай же, море».
Оклики: «Ануте, хлоп'ята, на байдаки!», «Море грає – ходім погуляти!», «… поїдем у гості!», «Добре, батьку отамане вам!»
Риторичні оклики: «Грай же, море!», «Нехай ворог гине!».
Паралелізм: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє». «Висипали запорожці – лиман човни вкрили».
Объяснение:
Жанр: ліро-епічна поема.
Тема: зображення морського походу запорозьких козаків під проводом Івана Підкови проти турецьких завойовників.
Ідея: уславлення мужності та героїзму запорожців та Івана Підкови.
Головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність.
Художні засоби.
Епітети: високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.
Порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в Синопу, а у Царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;
Персоніфікація: ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.
Метафора: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.
Анафора: "Було колись...", "високії ті могили...".
Гіпербола: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє», «Висипали запорожці — Лиман човни вкрили», «Кругом хвилі, як ті гори: Ні землі, ні неба».
Сталі епітети: «біле тіло», «синє море», «високі могили».
Контрасти: «Було колись — запорожці вміли пановати». «Минулося — осталися могили на полі».
Звертання: «Ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «Добре, батьку, отамане»;
Риторичне звертання: «Грай же, море».
Оклики: «Ануте, хлоп'ята, на байдаки!», «Море грає – ходім погуляти!», «… поїдем у гості!», «Добре, батьку отамане вам!»
Риторичні оклики: «Грай же, море!», «Нехай ворог гине!».
Паралелізм: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє». «Висипали запорожці – лиман човни вкрили».
Объяснение: