Твір починається ліричною присвятою. Поет з сумом згадує про безповоротні часи юності, коли він задумав писати свою поему. Він присвячує вступ до поеми рідним і друзям своєї юності, тим, хто вже помер чи знаходиться далеко: «Ви знов зі мною, марива туманні, що в юності давно вже промайнули». Поет з вдячністю згадує «всіх тих, хто жив того яскравого полудня». Після «Присвяти» йде «Театральний вступ», безпосередньо не пов’язаний з сюжетом поеми. Директор театру, Поет і Комічний актор у розмові обмірковують проблеми художнього мистецтва. Чи повинне мистецтво слугувати юрбі чи залишатись вірним своєму високому призначенню? Ця розмова є відбиттям поглядів самого Гете на мистецтво.
Твір починається ліричною присвятою. Поет з сумом згадує про безповоротні часи юності, коли він задумав писати свою поему. Він присвячує вступ до поеми рідним і друзям своєї юності, тим, хто вже помер чи знаходиться далеко: «Ви знов зі мною, марива туманні, що в юності давно вже промайнули». Поет з вдячністю згадує «всіх тих, хто жив того яскравого полудня». Після «Присвяти» йде «Театральний вступ», безпосередньо не пов’язаний з сюжетом поеми. Директор театру, Поет і Комічний актор у розмові обмірковують проблеми художнього мистецтва. Чи повинне мистецтво слугувати юрбі чи залишатись вірним своєму високому призначенню? Ця розмова є відбиттям поглядів самого Гете на мистецтво.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/faust-gete-korotkiy-zmist/
Объяснение: