У 1557—1561 рр. на службі у Івана Грозного був український князь (козацький гетьман) Дмитро Вишневецький. Давно відомо і доведено, що Іван IV, як вважають від часу смерті цариці Анастасії (померла 7/20 серпня 1560 р.) і до кінця своїх днів, хворів сифілісом, що був наслідком безладного статевого життя царя. За час опричнини в 1565—1572 рр. Іван IV фізично знищив за різними оцінками від 4 до 20 тисяч людей. Після смерті 1572 р. польського короля Сигізмунда II Августа, кандидатура Івана IV розглядалася як новий польський монарх, однак польська магнатерія не погодилася обрати Івана IV королем через його домагання аби Польща і Литва навіки з'єдналася з Московською державою і польський трон був визнаний спадковим в династії Рюриковичів . У додатковому указі 1582 р. до царського судебника статус офіційного покарання (додаткового до «биття батогом») отримало заслання; постановлялось «лихова человека казнити торговою казнью (тобто бити батогом на торговій площі) да сослати в казаки в Украйные города».
