Народився у родині литовського князя Ольгерда та тверської княгині Уляни. В період між 1393-1430 декілька разів виступав проти свого двоюрідного брата Вітовта, Великого князя Литовського. У військових діях Свидригайло спирався на до Лівонського ордену та православних феодалів Литовського князівства. Одруження з Анною Рязанською, православною княгинею, закріпив його зв'язок з православним дворянством. Після смерті Вітовта у 1430 році став Великим князем Литовським. Під час свого князівства надав великі земельні наділи та важливі замки представникам православної шляхти, чим викликав невдоволення поляків і католиків. У 1431 році Польща розпочала війну проти Великого князівства Литовського, а в 1432 у Вільнюсі відбувся переворот і Свидригайло був змушений тікати у Полоцьк. У Полоцьку православні феодали оголосили його Великим князем Руським. Свидригайло правив землями Східної Беларусі, Волині, Подолу, Києвом, Черніговом, Курськом, Смоленськом. Війна між Великим князівством Литовським та Великим князівством Руським 1432-1437 років закінчилась поразкою Свидригайла. У 1445 році він визнав себе «вірним слугою» Великого князя Литовського Казиміра. Решту життя Свидригайло правив Волинню і помер 1452 року у Луцьку
