Церковнослов'янська мова за походженням — старослов'янська (інша назва — староболгарська, бо вона виникла на основі одного з македонських діалектів староболгарської мови). ця мова прийшла до нас разом із священними книгами після прийняття християнства і стала мовою православної церкви, освіти і культури. на східнослов'янському ґрунті ця мова зазнала впливу місцевих народних говорів і стала помітно відрізнятися від староболгарської мови. у науці вона дістала назву «церковнослов'янська мова». однак, незважаючи на значні місцеві впливи, церковнослов'янська мова не змінила своєї суті. вона залишилася спільною мовою всіх православних (а пізніше також і греко-католиків) як на русі, так і в інших слов'янських християнсько-православних країнах. для східних слов'ян вона була хоч і зрозуміла, проте все ж таки не рідна.
