Кримські татари і українці так довго жили по сусідству, що нерозумно було би сподіватись на безхмарність їхніх стосунків. Сваряться ж навіть найкращі друзі, не кажучи вже про сусідів, тому нічого дивного немає в тому, що Крим з Україною регулярно воювали. Проблема полягає лише в тому, що за цим протистоянням ми ледь не забули і кримсько-українське співробітництво, прикладів якого також знайдеться чимало. Одному з найяскравіших епізодів союзу півострова і материка – спільній перемозі під Жовтими Водами 1648 року – і присвячена сьогоднішня розповідь.
На захист своїх прав козаки повставали проти Речі Посполитої регулярно і так само регулярно зазнавали поразок. Будучи неперевершеними піхотинцями, запорожці не мали справжньої кавалерії. Поляки ж, навпаки, сподівались на важку кінноту – легендарні «крилаті гусари», здатні взяти гору над будь-якою піхотою: московською, турецькою, шведською та українською. Єдиним нейтралізувати перевагу поляків на полі бою було залучити чужу кавалерію. Але охочих воювати з Річчю Посполитою було небагато – в середині 17-го століття ця держава була сусідам не по зубах
Кримські татари і українці так довго жили по сусідству, що нерозумно було би сподіватись на безхмарність їхніх стосунків. Сваряться ж навіть найкращі друзі, не кажучи вже про сусідів, тому нічого дивного немає в тому, що Крим з Україною регулярно воювали. Проблема полягає лише в тому, що за цим протистоянням ми ледь не забули і кримсько-українське співробітництво, прикладів якого також знайдеться чимало. Одному з найяскравіших епізодів союзу півострова і материка – спільній перемозі під Жовтими Водами 1648 року – і присвячена сьогоднішня розповідь.
На захист своїх прав козаки повставали проти Речі Посполитої регулярно і так само регулярно зазнавали поразок. Будучи неперевершеними піхотинцями, запорожці не мали справжньої кавалерії. Поляки ж, навпаки, сподівались на важку кінноту – легендарні «крилаті гусари», здатні взяти гору над будь-якою піхотою: московською, турецькою, шведською та українською. Єдиним нейтралізувати перевагу поляків на полі бою було залучити чужу кавалерію. Але охочих воювати з Річчю Посполитою було небагато – в середині 17-го століття ця держава була сусідам не по зубах