Друга половина XIX ст. характеризується високими темпами розвитку всіх сформованих раніше і виникненням нових розділів фізики. Особливо швидко розвивається теорія теплоти і електродинаміка. Теорія електромагнітного поля. До середини XIX ст. в тих галузях фізики, де вивчалися магнітні та електричні явища, був накопичений багатий емпіричний матеріал, сформульовано цілий ряд важливих закономірностей: закон Кулона, закон Ампера, закон електромагнітної індукції, закони постійного струму тощо ДЖ. К. Максвелл створив теорію електромагнітного поля, яка була викладена в роботі «Динамічна теорія електромагнітного поля», опублікованій в 1864 р. Великі відкриття. Кінець XIX ст. в історії фізики відзначено рядом принципових відкриттів, які привели до наукової революції на рубежі XIX-XX ст.: відкриття рентгенівських променів (В. Рентген, 1895), відкриття електрона і встановлення залежності його маси від швидкості, відкриття радіоактивності (А. Беккерель, 1896 ), фотоефекту і його законів і ін
Теорія електромагнітного поля.
До середини XIX ст. в тих галузях фізики, де вивчалися магнітні та електричні явища, був накопичений багатий емпіричний матеріал, сформульовано цілий ряд важливих закономірностей: закон Кулона, закон Ампера, закон електромагнітної індукції, закони постійного струму тощо
ДЖ. К. Максвелл створив теорію електромагнітного поля, яка була викладена в роботі «Динамічна теорія електромагнітного поля», опублікованій в 1864 р.
Великі відкриття.
Кінець XIX ст. в історії фізики відзначено рядом принципових відкриттів, які привели до наукової революції на рубежі XIX-XX ст.: відкриття рентгенівських променів (В. Рентген, 1895), відкриття електрона і встановлення залежності його маси від швидкості, відкриття радіоактивності (А. Беккерель, 1896 ), фотоефекту і його законів і ін