Державотворчі традиції Запорізької Січі виявилися у: А) військово-адміністративному устрої; Б) використання давніх вікових традицій В) козацькому республіканському устрої Г) продовженні патріархальних традицій Київської Русі.

Запорізька січ, що стояла на острові Хортиця, була описана Н.В. Гоголем у його знаменитому творі "Тарас Бульба". Насправді на Хортиці насправді в ті часи січі не було, але Гоголь описав її так майстерно, що письменнику неможливо було не повірити. До речі, тепер Січ там стоїть – це музей просто неба.

Козацькі "січі" – унікальні військові поселення. Там жили козаки, завданням яких було обороняти південні кордони Російської імперії від набігів кочівників та брати участь у військових походах. Нерідко й самі козаки ходили "за здобиччю". Вони були серйозною воєнною силою.

Майже все життя козака проходило у численних походах. Січі були радше постійними військовими таборами, ніж поселеннями. Жінки на саму Січ не допускали. Вони жили поза січою, як і численні селяни (козаки їх називали гречкосеями) та ремісники.

У передмісті Запорізької Січі були пекарні, лавки, шинки, кузні та інші необхідні для життя численних козаків заклади.

Запорожці вірили у бога, молилися у церкві, що стояла на території Січі.

Сама Січ поділялася на курені; у кожному був курінний отаман, який керував своїм куренем, але підпорядковувався спільному отаманові.

Отаман вибирався із запорозьких козаків на загальних зборах. Там вирішувалися всі важливі питання.

Закони Січі були дуже жорсткими. Злочини каралися жорстоко: наприклад, убивцю закопували живцем разом із убитим, а за крадіжку прив'язували до ганебного стовпа, а ті, хто проходив повз нього, били злодія палицею. Особливо зневажали козаки трусів та зрадників. Дух товариства і патріотизму дуже сильний у козаках. "Немає уз святіше товариства", - каже Тарас Бульба у Гоголя. Інакше й бути не могло: життя козаків було сповнене небезпек, і в бою кожен готовий був загинути чи пожертвувати життям за інших – як Тарас Бульба.

Объяснение: