Києво-Могилянська академія протягом тривалого часу була єдиним вищим всестановим навчальним закладом України, Східної Європи та всього православного світу. Започаткувала її школа Київського братства, заснована 1615 р. Року 1632-го київський митрополит Петро Могила об'єднав її з Лаврською школою, заснованою ним 1631 р. Новий навчальний заклад дістав назву Київської колегії. Петро Могила й надалі дбав про колегію, за до неї викладачів, допомагаючи бідним вихованцям. Вдячна пам'ять про фундатора закріпилася в назві колегії, яку ще за життя митрополита почали називати Києво-Могилянською. Що ж до статусу академії, то саме так сприймали новостворений заклад сучасники. Хоч з формального погляду академією його було визнано 1658 р. в Гадяцькому трактаті.
Києво-Могилянська академія була всестановим закладом. За статутом, у ній мали право навчатись всі охочі. В академії навчалися діти української шляхти, козацької старшини, козаків, міщан, священиків і селян.
У перших чотирьох класах академії вивчали мови: українську, церковнослов'янську, грецьку, латинську й польську. Всі вищі науки в Києво-Могилянській академії викладалися, як і скрізь у Західній Європі, латиною. Проте дбали в академії і про належне знання української мови: саме наукова діяльність викладачів академії, а також її студентів сприяла розвиткові тогочасної книжної (літературної) української мови. Згодом в академії викладали російську, французьку, німецьку, давньо-гебрейську мови. Студенти оволодівали поетичним і риторичним мистецтвом, вивчали класичну грецьку й римську, а частково й середньовічну літературу, історію, географію. З часом було впроваджено курси математики та медицини. Надавалася художня й музична освіта. У вищих класах два роки вивчалася філософія.
Объяснение:
Києво-Могилянська академія протягом тривалого часу була єдиним вищим всестановим навчальним закладом України, Східної Європи та всього православного світу. Започаткувала її школа Київського братства, заснована 1615 р. Року 1632-го київський митрополит Петро Могила об'єднав її з Лаврською школою, заснованою ним 1631 р. Новий навчальний заклад дістав назву Київської колегії. Петро Могила й надалі дбав про колегію, за до неї викладачів, допомагаючи бідним вихованцям. Вдячна пам'ять про фундатора закріпилася в назві колегії, яку ще за життя митрополита почали називати Києво-Могилянською. Що ж до статусу академії, то саме так сприймали новостворений заклад сучасники. Хоч з формального погляду академією його було визнано 1658 р. в Гадяцькому трактаті.
Києво-Могилянська академія була всестановим закладом. За статутом, у ній мали право навчатись всі охочі. В академії навчалися діти української шляхти, козацької старшини, козаків, міщан, священиків і селян.
У перших чотирьох класах академії вивчали мови: українську, церковнослов'янську, грецьку, латинську й польську. Всі вищі науки в Києво-Могилянській академії викладалися, як і скрізь у Західній Європі, латиною. Проте дбали в академії і про належне знання української мови: саме наукова діяльність викладачів академії, а також її студентів сприяла розвиткові тогочасної книжної (літературної) української мови. Згодом в академії викладали російську, французьку, німецьку, давньо-гебрейську мови. Студенти оволодівали поетичним і риторичним мистецтвом, вивчали класичну грецьку й римську, а частково й середньовічну літературу, історію, географію. З часом було впроваджено курси математики та медицини. Надавалася художня й музична освіта. У вищих класах два роки вивчалася філософія.