Переможний для Пруссії результат війни 1866 р визначив подальший хід об'єднання Німеччини. Австрії довелося відмовитися від своїх домагань на керівну роль в німецьких справах і вийти з Німецького союзу. Чотири німецьких держави, що воювали на боці Австрії, - Королівство Ганновер, курфюршество Гессен-Кассель, герцогство Нассау і місто Франкфурт-на-Майні - були включені до складу Пруссії, і таким чином була усунена чересполосіца, що розділяла західні і східні володіння прусської монархії. Після цих територіальних захоплень Пруссія перетворилася на найбільшу німецьку державу з населенням в 24 млн.чоловік.
Уряд Бісмарка домігся створення Північнонімецького союзу, до якого увійшли 22 німецьких держави, розташованих на північ від річки Майна. Конституція Північнонімецького союзу, прийнята в квітні 1867 р., юридично закріплювала гегемонію Пруссії в Німеччині. Головою Північнонімецького союзу став прусський король. Йому належало верховне командування збройними силами Союзу. У Союзній Раді, до якої входили представники урядів усіх союзних держав, чільне становище також займала Пруссія. Союзним канцлером став міністр-президент Пруссії Бісмарк. Прусський Генеральний штаб фактично перетворився на вищий військовий орган всього Північнонімецького союзу. У загальносоюзному рейхстазі, вибори в який повинні були проводитися на основі загального (для чоловіків, які досягли 21 року) і прямого (але не таємного) голосування, більшість місць належало депутатам від Пруссії. Втім Північнонімецький рейхстаг користувався лише незначним політичним впливом, оскільки його рішення не мали сили без затвердження їх союзною Радою; уряд не був відповідальний перед рейхстагом.
Одночасно Пруссія примусила Баварію, Вюртемберг, Баден і Гессен-Дармштадт укласти з нею угоди про передачу Збройних сил цих чотирьох південнонімецьких держав під контроль прусського генерального штабу.
Створення Північнонімецького союзу, в якому керівництво незаперечно належало Пруссії, вирішило об'єднання Німеччини під прусським верховенством. Остаточне завершення об'єднання Німеччини відбулося через кілька років в результаті перемоги Пруссії в франко-прусській війні. У 1871 р.в окупованому прусськими військами Берсалі король Вільгельм I поклав на себе корону німецького імператора.
Північнонімецький союз
Переможний для Пруссії результат війни 1866 р визначив подальший хід об'єднання Німеччини. Австрії довелося відмовитися від своїх домагань на керівну роль в німецьких справах і вийти з Німецького союзу. Чотири німецьких держави, що воювали на боці Австрії, - Королівство Ганновер, курфюршество Гессен-Кассель, герцогство Нассау і місто Франкфурт-на-Майні - були включені до складу Пруссії, і таким чином була усунена чересполосіца, що розділяла західні і східні володіння прусської монархії. Після цих територіальних захоплень Пруссія перетворилася на найбільшу німецьку державу з населенням в 24 млн.чоловік.
Уряд Бісмарка домігся створення Північнонімецького союзу, до якого увійшли 22 німецьких держави, розташованих на північ від річки Майна. Конституція Північнонімецького союзу, прийнята в квітні 1867 р., юридично закріплювала гегемонію Пруссії в Німеччині. Головою Північнонімецького союзу став прусський король. Йому належало верховне командування збройними силами Союзу. У Союзній Раді, до якої входили представники урядів усіх союзних держав, чільне становище також займала Пруссія. Союзним канцлером став міністр-президент Пруссії Бісмарк. Прусський Генеральний штаб фактично перетворився на вищий військовий орган всього Північнонімецького союзу. У загальносоюзному рейхстазі, вибори в який повинні були проводитися на основі загального (для чоловіків, які досягли 21 року) і прямого (але не таємного) голосування, більшість місць належало депутатам від Пруссії. Втім Північнонімецький рейхстаг користувався лише незначним політичним впливом, оскільки його рішення не мали сили без затвердження їх союзною Радою; уряд не був відповідальний перед рейхстагом.
Одночасно Пруссія примусила Баварію, Вюртемберг, Баден і Гессен-Дармштадт укласти з нею угоди про передачу Збройних сил цих чотирьох південнонімецьких держав під контроль прусського генерального штабу.
Створення Північнонімецького союзу, в якому керівництво незаперечно належало Пруссії, вирішило об'єднання Німеччини під прусським верховенством. Остаточне завершення об'єднання Німеччини відбулося через кілька років в результаті перемоги Пруссії в франко-прусській війні. У 1871 р.в окупованому прусськими військами Берсалі король Вільгельм I поклав на себе корону німецького імператора.
аллабвбвдщвдвьвлвьвлвщвд