Після смерті Генріха І, який не залишив нащадка престолу, розпочалися міжусобиці, що тривали майже 20 років. За до церкви період безвладдя в Англії було припинено. Престол отримав онук Генріха І молодий граф анжуйський Генріх, що започаткував династію Плантагенетів, яка правила країною до кінця XIV ст.
Усі свої сили невтомний Генріх II віддав для того, щоб відновити у державі міцну королівську владу. Він наказав зруйнувати замки феодалів, які брали активну участь у міжусобній боротьбі. Одночасно Генріх II розпочав у країні реформи з метою зміцнення королівської влади.
Значні зміни в суспільстві започаткувала судова реформа. Кожна вільна людина в Англії здобула право за визначену плату звертатися до королівського суду, оминаючи суд баронів. Королівські судді, що їздили країною, до розгляду справ на місцях залучали особливих присяжних. Ними ставали 12 місцевих жителів, які складали присягу на Біблії, що чесно вестимуть справу. Завершивши розслідування, присяжні доповідали королівському судді, який призначав кару винуватцеві або звільняв невинного. Так було започатковано суд присяжних, що діє в демократичних країнах донині. Завдяки проведенню судової реформи Генріх II здобув підтримку дрібних рицарів, селян, міщан, які вбачали в ньому свого захисника.
Генріх II здійснив також військову реформу. Служба рицарів, як васалів короля, у війську обмежувалася визначеною кількістю днів на рік. Генріх II дозволяв деяким рицарям не служити у війську; за це вони повинні були сплачувати королю «щитові гроші», на які утримувалося наймане рицарське військо, що значно зменшило залежність короля від місцевих феодалів. Водночас було зміцнено народне ополчення: кожна вільна людина зобов'язувалася мати зброю і з'являтися з нею для участі в королівських походах.
Генріх II намагався поставити під свій контроль англійську церкву, але зазнав поразки. Архієпископ кентерберійський Томас Бекет, що очолював церкву в Англії, рішуче виступив проти домагань короля. Коли Бекета за негласним наказом короля було вбито, у справу втрутився папа. Під загрозою відлучення від церкви Генріх II змушений був покаятись і відмовитися від своїх планів реформування церкви.
Генріха II Плантагенета вважають одним із найвидатніших королів середньовічної Англії, однак його величезна англо-французька держава потребувала значних сил для управління нею і за наступників Генріха II — його синів Річарда І Левове Серце (1189-1199) та Іоанна Безземельного (1199-1216) швидко занепала.
Після смерті Генріха І, який не залишив нащадка престолу, розпочалися міжусобиці, що тривали майже 20 років. За до церкви період безвладдя в Англії було припинено. Престол отримав онук Генріха І молодий граф анжуйський Генріх, що започаткував династію Плантагенетів, яка правила країною до кінця XIV ст.
Усі свої сили невтомний Генріх II віддав для того, щоб відновити у державі міцну королівську владу. Він наказав зруйнувати замки феодалів, які брали активну участь у міжусобній боротьбі. Одночасно Генріх II розпочав у країні реформи з метою зміцнення королівської влади.
Значні зміни в суспільстві започаткувала судова реформа. Кожна вільна людина в Англії здобула право за визначену плату звертатися до королівського суду, оминаючи суд баронів. Королівські судді, що їздили країною, до розгляду справ на місцях залучали особливих присяжних. Ними ставали 12 місцевих жителів, які складали присягу на Біблії, що чесно вестимуть справу. Завершивши розслідування, присяжні доповідали королівському судді, який призначав кару винуватцеві або звільняв невинного. Так було започатковано суд присяжних, що діє в демократичних країнах донині. Завдяки проведенню судової реформи Генріх II здобув підтримку дрібних рицарів, селян, міщан, які вбачали в ньому свого захисника.
Генріх II здійснив також військову реформу. Служба рицарів, як васалів короля, у війську обмежувалася визначеною кількістю днів на рік. Генріх II дозволяв деяким рицарям не служити у війську; за це вони повинні були сплачувати королю «щитові гроші», на які утримувалося наймане рицарське військо, що значно зменшило залежність короля від місцевих феодалів. Водночас було зміцнено народне ополчення: кожна вільна людина зобов'язувалася мати зброю і з'являтися з нею для участі в королівських походах.
Генріх II намагався поставити під свій контроль англійську церкву, але зазнав поразки. Архієпископ кентерберійський Томас Бекет, що очолював церкву в Англії, рішуче виступив проти домагань короля. Коли Бекета за негласним наказом короля було вбито, у справу втрутився папа. Під загрозою відлучення від церкви Генріх II змушений був покаятись і відмовитися від своїх планів реформування церкви.
Генріха II Плантагенета вважають одним із найвидатніших королів середньовічної Англії, однак його величезна англо-французька держава потребувала значних сил для управління нею і за наступників Генріха II — його синів Річарда І Левове Серце (1189-1199) та Іоанна Безземельного (1199-1216) швидко занепала.
Объяснение: