Карл X Густав мав отримати Королівську Пруссію, Куяви, північну Мазовію, Жемайтію, Курляндію та Інфлянти.
Богуслав Радзивілл мав отримати Новогродщину.
Фрідріх-Вільгельм мав отримати Великопольщу.
Богдан Хмельницький мав отримати південно-східні частини Коронних земель Польщі (територію між Батогом і Новгородом-Сіверським).
Юрій II Ракоці мав отримати південні польські території, переважно Малопольщу (включно з Краковом)[1].
Угода про дружбу з правителем Трансільванії князем Дєрдем ІІ Ракоці та створення антипольської коаліції протестантських держав була укладена восени. А вже в січні 1657 року 20-тисячний козацький корпус під командуванням київського полковника Антона Ждановича разом із військом Ракоці вирушив на Польщу, і невдовзі союзникам удалося захопити Варшаву. Коли козаки на початку літа 1657 року захопили Берестейщину, шляхта Пінського повіту – що цікаво, як католики, так і православні, – звернулася до гетьмана з проханням приєднати землі навколо Турова і Пінська до Козацької держави «на вічні часи».[2]
Зміна геополітичної ситуації завадила імплементації угоди, оскільки Польща оговталась і вигнала претендентів на її землі. Однак сам намір бачиться істориками як спроба майбутніх поділів Польщі у 18-му ст. дещо іншими гравцями
Угода передбачала такі інтереси сторін:
Карл X Густав мав отримати Королівську Пруссію, Куяви, північну Мазовію, Жемайтію, Курляндію та Інфлянти.
Богуслав Радзивілл мав отримати Новогродщину.
Фрідріх-Вільгельм мав отримати Великопольщу.
Богдан Хмельницький мав отримати південно-східні частини Коронних земель Польщі (територію між Батогом і Новгородом-Сіверським).
Юрій II Ракоці мав отримати південні польські території, переважно Малопольщу (включно з Краковом)[1].
Угода про дружбу з правителем Трансільванії князем Дєрдем ІІ Ракоці та створення антипольської коаліції протестантських держав була укладена восени. А вже в січні 1657 року 20-тисячний козацький корпус під командуванням київського полковника Антона Ждановича разом із військом Ракоці вирушив на Польщу, і невдовзі союзникам удалося захопити Варшаву. Коли козаки на початку літа 1657 року захопили Берестейщину, шляхта Пінського повіту – що цікаво, як католики, так і православні, – звернулася до гетьмана з проханням приєднати землі навколо Турова і Пінська до Козацької держави «на вічні часи».[2]
Зміна геополітичної ситуації завадила імплементації угоди, оскільки Польща оговталась і вигнала претендентів на її землі. Однак сам намір бачиться істориками як спроба майбутніх поділів Польщі у 18-му ст. дещо іншими гравцями