ответ: Вінок русинам- сочувствие руссинам( русским )
на обжинки или на кусочки. Следов "Венок русинам на обжинки"- сочувствие русским на кусочки.
Для ЧАЙНИКОВ:“Вінок русинам на обжинки“ — літературно-фольклорно-науковий альманах, укладений І.Головацьким і виданий у Відні двома книжками (1846-47) у друкарні ченців-мехитаристів. Дохід від першої книжки планувався на до селянам Галичини, які постраждали від повені. Друга була присвячена єпископу Й.Раячичу — “благороднійшому чоловіколюбцю, ревнительнішому защитителю благочестя, великодушному покровителю просвіщенія народного“. У доборі матеріалу І.Головацькому допомагав його брат Яків — один із діячів “Руської трійці“, поет, вчений-філолог, фольклорист і педагог. Видання певною мірою продовжувало традиції альманаху “Русалка Дністровая“. У ньому подано народні пісні, казки, легенди, фрагменти з “Краледвірського рукопи су“, що на той час уважався національним сербським епосом (пізніше з’ясувалося, що це була підробка В.Ґанки), сербські народні пісні в перекладі Я.Головацького та його статтю про М.Шашкевича. У другій частині, крім багатьох фольклорних творів, вміщені вірші, статті з питань етнографії І.Вагилевича, М.Устияновича, Л.Данкевича, С.Скоморовського та ін. Найбільшу художню вартість мають вперше надруковані . поезії М.Шашкевича (“Вздовж, поперек зійди світом“, “Псалми Русланові“), подані у статті Я.Головацького “Пам’ять Маркіяну-Руслану Шашкевичу“, І.Франко серед публікацій альманаху, крім творів М.Шашкевича, виділив “прекрасну збірку народних загадок, казок і анекдотів“. Альманах яскраво виявив ідеї духовної співпраці слов’янських народів, що засвідчують публікації російських, чеських, сербських фольклорних матеріалів. Водночас у ньому проявилися риси мовного “консерватизму“ (впровадження кирилиці і церковнослов’янського правопису, австрофільські симпатії).
ответ: Вінок русинам- сочувствие руссинам( русским )
на обжинки или на кусочки. Следов "Венок русинам на обжинки"- сочувствие русским на кусочки.
Для ЧАЙНИКОВ:“Вінок русинам на обжинки“ — літературно-фольклорно-науковий альманах, укладений І.Головацьким і виданий у Відні двома книжками (1846-47) у друкарні ченців-мехитаристів. Дохід від першої книжки планувався на до селянам Галичини, які постраждали від повені. Друга була присвячена єпископу Й.Раячичу — “благороднійшому чоловіколюбцю, ревнительнішому защитителю благочестя, великодушному покровителю просвіщенія народного“. У доборі матеріалу І.Головацькому допомагав його брат Яків — один із діячів “Руської трійці“, поет, вчений-філолог, фольклорист і педагог. Видання певною мірою продовжувало традиції альманаху “Русалка Дністровая“. У ньому подано народні пісні, казки, легенди, фрагменти з “Краледвірського рукопи су“, що на той час уважався національним сербським епосом (пізніше з’ясувалося, що це була підробка В.Ґанки), сербські народні пісні в перекладі Я.Головацького та його статтю про М.Шашкевича. У другій частині, крім багатьох фольклорних творів, вміщені вірші, статті з питань етнографії І.Вагилевича, М.Устияновича, Л.Данкевича, С.Скоморовського та ін. Найбільшу художню вартість мають вперше надруковані . поезії М.Шашкевича (“Вздовж, поперек зійди світом“, “Псалми Русланові“), подані у статті Я.Головацького “Пам’ять Маркіяну-Руслану Шашкевичу“, І.Франко серед публікацій альманаху, крім творів М.Шашкевича, виділив “прекрасну збірку народних загадок, казок і анекдотів“. Альманах яскраво виявив ідеї духовної співпраці слов’янських народів, що засвідчують публікації російських, чеських, сербських фольклорних матеріалів. Водночас у ньому проявилися риси мовного “консерватизму“ (впровадження кирилиці і церковнослов’янського правопису, австрофільські симпатії).