Джерела походження східних слов’ян беруть свій початок з території русичів та їхньої древньої столиці - міста Києва. Вивчення літописів, хронік дає підстави звернутися до найцікавіших джерел, які вказують на першопричину наших бід. Хто ж заклав основи глибоких структурних, економічних, політичних, соціальних катаклізмів, що пронизують усі шари нашого суспільства?
Київська Русь - територія, населена слов’янськими племенами від хазарських степів до Карпат. Їхні землі тяглися від слободи до слободи, від полян, древлян, дулібів, білих хорватів, уличів, тиверців, кривичів, в'ятичів і так до самих прип’ятських нетрів. Хто сьогодні точно може сказати, скільки було племен старослов’янської мови і старослов’янського діалекту?
Поява слов’янських племен на території сучасної України, згадування про них, хронологічно охоплює час від перших розповідей про слов’ян-венедів античними авторами I - II ст. нашої ери до часів розквіту Київської Русі та її занепаду.
В другій половині I тисячоліття нашої ери східні слов’яни розташувалися на території від оз. Ільмень до Північного Причорномор’я. Вони сформували ряд союзних племен - родових об’єднань, що ввійшли в історію під назвою "племінні князювання" або "літописні племена". Вони створили основу для створення в IX столітті східнослов’янської держави - Київської Русі.
Археологічні пам’ятники свідчать про те, що культура слов’янських племен у межах великих територій мала спільні риси. Для східнослов’янської культури характерними були:
створення древніх поселень (градів, міст),
відправлення культових обрядів,
поховання у вогні - тризна,
будівлі з каменю і глини,
родові закони та звичаї,
мовна єдність,
загальна культура писемності.
Разом з тим кожна зі слов’янських груп мала свої, властиві тільки їй, особливості мови (діалекти), декоративної вишивки, розходження у формах кераміки тощо.
Східні слов’яни та їхнє суспільне управління
Якою ж була суспільна організація древніх слов’ян і чому протягом багатьох тисячоліть відносини в їхньому середовищі будувалися на взаємних зв’язках, у пізніший час загублених?
Джерела походження східних слов’ян беруть свій початок з території русичів та їхньої древньої столиці - міста Києва. Вивчення літописів, хронік дає підстави звернутися до найцікавіших джерел, які вказують на першопричину наших бід. Хто ж заклав основи глибоких структурних, економічних, політичних, соціальних катаклізмів, що пронизують усі шари нашого суспільства?
Київська Русь - територія, населена слов’янськими племенами від хазарських степів до Карпат. Їхні землі тяглися від слободи до слободи, від полян, древлян, дулібів, білих хорватів, уличів, тиверців, кривичів, в'ятичів і так до самих прип’ятських нетрів. Хто сьогодні точно може сказати, скільки було племен старослов’янської мови і старослов’янського діалекту?
Поява слов’янських племен на території сучасної України, згадування про них, хронологічно охоплює час від перших розповідей про слов’ян-венедів античними авторами I - II ст. нашої ери до часів розквіту Київської Русі та її занепаду.
В другій половині I тисячоліття нашої ери східні слов’яни розташувалися на території від оз. Ільмень до Північного Причорномор’я. Вони сформували ряд союзних племен - родових об’єднань, що ввійшли в історію під назвою "племінні князювання" або "літописні племена". Вони створили основу для створення в IX столітті східнослов’янської держави - Київської Русі.
Археологічні пам’ятники свідчать про те, що культура слов’янських племен у межах великих територій мала спільні риси. Для східнослов’янської культури характерними були:
створення древніх поселень (градів, міст),
відправлення культових обрядів,
поховання у вогні - тризна,
будівлі з каменю і глини,
родові закони та звичаї,
мовна єдність,
загальна культура писемності.
Разом з тим кожна зі слов’янських груп мала свої, властиві тільки їй, особливості мови (діалекти), декоративної вишивки, розходження у формах кераміки тощо.
Східні слов’яни та їхнє суспільне управління
Якою ж була суспільна організація древніх слов’ян і чому протягом багатьох тисячоліть відносини в їхньому середовищі будувалися на взаємних зв’язках, у пізніший час загублених?