Єлизавети Петрівни крилися не лише у домінуванні особистих інтересів
імператриці, айв інших факторах,
зокрема:
сильних позиціях української козацької старшини та живучій ідеї виборного гетьманства;
невизначеному для Росії зовнішньополітичному становищі на Півдні та загрозі війни з Прусією;
необхідності створення умов для економічної відбудови зруйнованого російсько-турецькою війною господарства українських земель, потенціал яких планувалося знову залучити на потреби нових російських війн.
Объяснение:
Середина й друга половина XVIII
Ст. стали переломним моментом в
історії Гетьманщини, Слобожанщини
та всієї України. З одного боку, після
смерті Анни Іванівни і сходження на
імператорський престол Єлизавети
Петрівни, котра правила в 1741 —
1761 p., ставлення до України дещо
змінилося на краще. Було розпущено
Правління гетьманського уряду,
відновлено Київську митрополію,
дозволено вибори нового гетьмана,
яким став Кирило Розумовський. Він
був останнім володарем гетьманської
булави.Мотиви лібералізації урядового
курсу щодо України-Гетьманщини за
Єлизавети Петрівни крилися не лише у домінуванні особистих інтересів
імператриці, айв інших факторах,
зокрема:
сильних позиціях української козацької старшини та живучій ідеї виборного гетьманства;
невизначеному для Росії зовнішньополітичному становищі на Півдні та загрозі війни з Прусією;
необхідності створення умов для економічної відбудови зруйнованого російсько-турецькою війною господарства українських земель, потенціал яких планувалося знову залучити на потреби нових російських війн.