Мінські імператори перейняли систему земельного управління у династії Юань, тринадцять мінських провінцій дали початок сучасному адміністративному поділу країни. За часів династії Сун, найбільшою адміністративною одиницею були округи (лу)[17]. Проте, після чжурчженьского вторгнення у 1127 році сунский двір встановив систему напівавтономного земельного управління, основою якого служило адміністративний і військовий поділ країни, забезпечений власним автономним чиновницьким апаратом. Цю систему запозичили без змін династії Юань, Мін і Цин[18]. Як і за часів Юань, мінська адміністративна модель являла собою три підрозділи - цивільне, військове та земельне відомства. Провінції (шен) в свою чергу поділялися на префектури (фу), очолювані префектами, ті, в свою чергу, ділилися на субпрефектури (чжоу) під керівництвом субпрефектів[19]. Нижчою адміністративною одиницею служив округ - (сянь), що знаходився в підпорядкуванні у магістрату. Особливі адміністративні одиниці включали обидві столиці - Нанкін і Пекін з прилеглими до них міськими зонами (цзін)[19].
Объяснение:
Мінські імператори перейняли систему земельного управління у династії Юань, тринадцять мінських провінцій дали початок сучасному адміністративному поділу країни. За часів династії Сун, найбільшою адміністративною одиницею були округи (лу)[17]. Проте, після чжурчженьского вторгнення у 1127 році сунский двір встановив систему напівавтономного земельного управління, основою якого служило адміністративний і військовий поділ країни, забезпечений власним автономним чиновницьким апаратом. Цю систему запозичили без змін династії Юань, Мін і Цин[18]. Як і за часів Юань, мінська адміністративна модель являла собою три підрозділи - цивільне, військове та земельне відомства. Провінції (шен) в свою чергу поділялися на префектури (фу), очолювані префектами, ті, в свою чергу, ділилися на субпрефектури (чжоу) під керівництвом субпрефектів[19]. Нижчою адміністративною одиницею служив округ - (сянь), що знаходився в підпорядкуванні у магістрату. Особливі адміністративні одиниці включали обидві столиці - Нанкін і Пекін з прилеглими до них міськими зонами (цзін)[19].