Алхі́мія — це загальна назва систем трансформації людини, що засновані на метафорі хімічних перетворень та використанні хімічних сполук, а також спроб отримання дорогоцінних металів, еліксирів, філософського каменю, універсального розчинника, питного золота та інших речовин, які начебто володіють дивовижними властивостями.
Алхімія — містична наука, яка з"явилася за багато століть до нашої ери. Її служителі намагалися віднайти еліксир довголіття і так званий філософський камінь — речовину, що перетворює метал на золото.
Природу алхіміки вважали живою і були переконані, що метали ростуть і дозрівають у надрах Землі від суміші сірки зі сріблом. Золото розглядали як дозрілий метал, а залізо — як недозрілий. Завданням алхіміка було винайти філософський камінь — речовину, яка прискорить "дозрівання" металу і перетворить його на золото. Той, кому це вдасться, нібито зможе не лише перетворювати метал на золото, але й виготовити з нього еліксир довголіття. Незважаючи на фантастичність свого завдання, алхіміки мали досить практичних і важливих результатів. Вони винайшли апарати для очищення рідини та кристалізації солей. Навчилися застосовувати в медицині хімічні елементи.
Результати своєї роботи тримали в таємниці. Бо, з одного боку, дослідами могли скористуватися шахраї, шукачі золота. Із другого — алхіміка могли оголосити магом і чорнокнижником та покарати або навіть стратити.
— Алхімік має бути мовчазним та скромним, — писав один із найосвіченіших алхіміків свого часу, німецький єпископ Альберт фон Больштедт (1193–1280). — Нікому не розповідати про результати своїх досліджень. Він має жити в окремому будинку, подалі від людей.
Алхі́мія — це загальна назва систем трансформації людини, що засновані на метафорі хімічних перетворень та використанні хімічних сполук, а також спроб отримання дорогоцінних металів, еліксирів, філософського каменю, універсального розчинника, питного золота та інших речовин, які начебто володіють дивовижними властивостями.
Алхімія — містична наука, яка з"явилася за багато століть до нашої ери. Її служителі намагалися віднайти еліксир довголіття і так званий філософський камінь — речовину, що перетворює метал на золото.
Природу алхіміки вважали живою і були переконані, що метали ростуть і дозрівають у надрах Землі від суміші сірки зі сріблом. Золото розглядали як дозрілий метал, а залізо — як недозрілий. Завданням алхіміка було винайти філософський камінь — речовину, яка прискорить "дозрівання" металу і перетворить його на золото. Той, кому це вдасться, нібито зможе не лише перетворювати метал на золото, але й виготовити з нього еліксир довголіття. Незважаючи на фантастичність свого завдання, алхіміки мали досить практичних і важливих результатів. Вони винайшли апарати для очищення рідини та кристалізації солей. Навчилися застосовувати в медицині хімічні елементи.
Результати своєї роботи тримали в таємниці. Бо, з одного боку, дослідами могли скористуватися шахраї, шукачі золота. Із другого — алхіміка могли оголосити магом і чорнокнижником та покарати або навіть стратити.
— Алхімік має бути мовчазним та скромним, — писав один із найосвіченіших алхіміків свого часу, німецький єпископ Альберт фон Больштедт (1193–1280). — Нікому не розповідати про результати своїх досліджень. Він має жити в окремому будинку, подалі від людей.
Объяснение: