Основним їхнім завданням було переоснащення армії найновішими видами зброї, збільшення чисельності підготовленого до бойових дій військового резерву. Від 1874 замість рекрутських наборів (див. Рекрутська повинність) вводилася військова повинність загальна (від проходження служби в армії звільнялися ті призовники, які зараховувалися в ополчення; народи Півночі, Середньої Азії, деякі народи Кавказу та Сибіру; служителі культу). У зв'язку з переходом флоту від парусного до парового сталася докорінна реорганізація військово-морських сил. Змінювалися функції Військового міністерства, до обов'язків якого відтоді не входило розв'язання військово-адміністративних питань місцевого значення: міністерство мало займатися лише загально-армійськими проблемами. 1862–64 створено військові округи (див. Військовий округ); усі військові формування та установи, що перебували на території військ. округу, підпорядковувалися його командувачу. Територія України входила до складу 3 округів – Київського, Одеського (1862) та Харківського (1864). Військові реформи передбачали навчання солдат всьому тому, що необхідно було для ведення тогочасного бою. Докорінно змінювалася підготовка офіцерських кадрів. Збільшилася кількість військово-навчальних закладів, які поділялися на 4 групи: вищі (академії), середні (спеціальні і юнкерські училища), середні загально-освітні (військові гімназії, кадетські корпуси) та нижчі (військові школи). Розширився доступ до військових вузів для представників усіх верств населення
Основним їхнім завданням було переоснащення армії найновішими видами зброї, збільшення чисельності підготовленого до бойових дій військового резерву. Від 1874 замість рекрутських наборів (див. Рекрутська повинність) вводилася військова повинність загальна (від проходження служби в армії звільнялися ті призовники, які зараховувалися в ополчення; народи Півночі, Середньої Азії, деякі народи Кавказу та Сибіру; служителі культу). У зв'язку з переходом флоту від парусного до парового сталася докорінна реорганізація військово-морських сил. Змінювалися функції Військового міністерства, до обов'язків якого відтоді не входило розв'язання військово-адміністративних питань місцевого значення: міністерство мало займатися лише загально-армійськими проблемами. 1862–64 створено військові округи (див. Військовий округ); усі військові формування та установи, що перебували на території військ. округу, підпорядковувалися його командувачу. Територія України входила до складу 3 округів – Київського, Одеського (1862) та Харківського (1864). Військові реформи передбачали навчання солдат всьому тому, що необхідно було для ведення тогочасного бою. Докорінно змінювалася підготовка офіцерських кадрів. Збільшилася кількість військово-навчальних закладів, які поділялися на 4 групи: вищі (академії), середні (спеціальні і юнкерські училища), середні загально-освітні (військові гімназії, кадетські корпуси) та нижчі (військові школи). Розширився доступ до військових вузів для представників усіх верств населення