Після потопу всі люди говорили однією мовою, так як вони були нащадками одного тільки Ноя. Згодом вони вирішили пошукати більш відповідну для життя землю і спустилися з гір на плоску рівнину, яку назвали Сеннаар (значення цього стародавнього слова вченим з'ясувати не вдалося). Сеннаар знаходиться на півдні Дворіччя - країни, по якій течуть на південь і впадають у Перську затоку дві великі річки, стрімкий Тигр з обривистими берегами і плавно несе свої каламутні води Євфрат. Стародавні греки називали цю країнуМесопотамією [від слів "Месо" - між, і "Потамос" - річка, звідси походять наші слова Межиріччя або Дворіччя, причому правильніше вживати термін "Дворіччя", тому що ми маємо на увазі тут не тільки країну між Тигр і Євфрат, але і прилеглі до цих річках з заходу і сходу території].
Люди будують перший на землі місто і вежу.
У Месопотамії не було каменю, і люди будували свої житла з глини. Глиняними були кріпосні стіни і інші споруди і будівлі, глиняній був посуд, глиняними були особливі таблички для письма, що замінювали древнім жителям Дворіччя книги і зошити. Для будівництва застосовувалися зроблені з глини і висушені на повітрі цеглини [така цегла називається сирцевим]. Але якось помітили, що цегла, потрапив у вогонь, набуває міцність каменю. Біблія розповідає про те, як люди, навчившисьробити обпалений цегла, вирішили побудувати перший на землі місто, а в ньому - величезну вежу (стовп), яка своєю вершиною діставала б до неба [не забудемо, що небо творці Біблії вважали твердим]. Вежа мала прославити ім'я будівельників і служити орієнтиром для подорожніх.Будівельники зібралися разом, і робота закипіла: одні ліпили цеглу, інші їх обпалювали, треті підвозили цеглу до місця будівництва, четверті споруджували поверхи вежі, яка піднімалася все вище. Для скріплення цегли між собою використовували природний асфальт, який в Біблії називається земляний смолою [цілі асфальтові озера були на півдні Дворіччя в тих місцях, де нафту виходила на поверхню землі].
Нащадки Ноя спускаються на рівнину.
Після потопу всі люди говорили однією мовою, так як вони були нащадками одного тільки Ноя. Згодом вони вирішили пошукати більш відповідну для життя землю і спустилися з гір на плоску рівнину, яку назвали Сеннаар (значення цього стародавнього слова вченим з'ясувати не вдалося). Сеннаар знаходиться на півдні Дворіччя - країни, по якій течуть на південь і впадають у Перську затоку дві великі річки, стрімкий Тигр з обривистими берегами і плавно несе свої каламутні води Євфрат. Стародавні греки називали цю країнуМесопотамією [від слів "Месо" - між, і "Потамос" - річка, звідси походять наші слова Межиріччя або Дворіччя, причому правильніше вживати термін "Дворіччя", тому що ми маємо на увазі тут не тільки країну між Тигр і Євфрат, але і прилеглі до цих річках з заходу і сходу території].
Люди будують перший на землі місто і вежу.
У Месопотамії не було каменю, і люди будували свої житла з глини. Глиняними були кріпосні стіни і інші споруди і будівлі, глиняній був посуд, глиняними були особливі таблички для письма, що замінювали древнім жителям Дворіччя книги і зошити. Для будівництва застосовувалися зроблені з глини і висушені на повітрі цеглини [така цегла називається сирцевим]. Але якось помітили, що цегла, потрапив у вогонь, набуває міцність каменю. Біблія розповідає про те, як люди, навчившисьробити обпалений цегла, вирішили побудувати перший на землі місто, а в ньому - величезну вежу (стовп), яка своєю вершиною діставала б до неба [не забудемо, що небо творці Біблії вважали твердим]. Вежа мала прославити ім'я будівельників і служити орієнтиром для подорожніх.Будівельники зібралися разом, і робота закипіла: одні ліпили цеглу, інші їх обпалювали, треті підвозили цеглу до місця будівництва, четверті споруджували поверхи вежі, яка піднімалася все вище. Для скріплення цегли між собою використовували природний асфальт, який в Біблії називається земляний смолою [цілі асфальтові озера були на півдні Дворіччя в тих місцях, де нафту виходила на поверхню землі].