Будова та рельєф дна. Рельєф дна Тихого океану складний. На відміну від інших, материковий шельф в океані становить лише 10% від його загальної площі. Найбільшим він є в західній частині, де являє собою продовження прибережних материкових гірських хребтів або рівнин. У східній частині океану шельфу практично немає або він дуже вузький. Материковий схил крутий, розчленований каньйонами. Перехідна зона оточує океан майже суцільним кільцем і становить 13,5% його загальної площі. Ланцюг глибоководних западин, який супроводжує низку островів і відокремлює перехідну зону від ложа, безперервний, як і пасмо гірських споруд острівних дуг. Ложе океану становить понад 65% площі дна. Воно перетинається численними підводними гірськими хребтами. їхні окремі вершини здіймаються над водою, утворюючи ланцюг островів. Найбільшим є широкий Південно-Тихоокеанський серединно-океанічний хребет, який переходить у Східно-Тихоокеанський. Підводними хребтами та підвищеннями ложе океану поділене на кілька улоговин. Найбільша серед них — Північно-Східна. На дні улоговин широко розвинені вулканічні горби і гори, у тому числі плосковершинні гори (гайоти) та розлами, що мають максимальні глибини. На думку вчених, дно Тихого океану вивчене ще недостатньо.
