Згідно з розробленою комп’ютерною моделлю між ядром і зовнішньою корою Землі, які відповідають за рух плит і роз'єднання материків, балансує мантія, яка просочується на поверхню і формує нові рельєфи.Щоб з’ясувати це, вчені створили модель «віртуальної Землі» з її цілком реальними характеристиками — температурою на різних рівнях, розміром тектонічних плит і навіть співвідношенням часу, необхідного для того, щоб суперконтиненти розділилися на частини. Потужний комп’ютер відтворив тектонічні процеси, які відбувалися на Землі приблизно за півтора мільярда років.Цифрова імітація Землі продемонструвала, що кора і мантія діють спільно: більшість тектонічних рухів на поверхні віртуальної планети були викликані поштовхами на глибині до 100 км. Мантія, натомість, відповідала за те, що залишилася сейсмічну активність, але була особливо активною в період формування суперконтинентів.
Згідно з розробленою комп’ютерною моделлю між ядром і зовнішньою корою Землі, які відповідають за рух плит і роз'єднання материків, балансує мантія, яка просочується на поверхню і формує нові рельєфи.Щоб з’ясувати це, вчені створили модель «віртуальної Землі» з її цілком реальними характеристиками — температурою на різних рівнях, розміром тектонічних плит і навіть співвідношенням часу, необхідного для того, щоб суперконтиненти розділилися на частини. Потужний комп’ютер відтворив тектонічні процеси, які відбувалися на Землі приблизно за півтора мільярда років.Цифрова імітація Землі продемонструвала, що кора і мантія діють спільно: більшість тектонічних рухів на поверхні віртуальної планети були викликані поштовхами на глибині до 100 км. Мантія, натомість, відповідала за те, що залишилася сейсмічну активність, але була особливо активною в період формування суперконтинентів.